Японський фільм "Магазинні злодюжки" отримав "Золоту пальмову гілку" 71‑го Каннського кінофестивалю. Відбувся на півдні Франції 8–19 травня.
Режисер 55-річний Хірокадзу Коре-Еди зняв стрічку про багатодітну сім'ю Сибата. Батько покалічився на будівництві. Мати працює в хімчистці. Старша донька — стриптизерша. Молодша Юрі харчується тим, що вкраде у крамниці. Є ще молодший син. Баба сидить із малюком. Грошей не вистачає. Одного разу стара не прокидається вранці. Рідні не думають викликати відповідні служби. Самі закопують тіло, за сюжетом.
У новинах не раз повідомляли про зниклу Юрі, — розповідає кінокритик Антон Долін, 42 роки. — Її розшукують мати й батько. Але нові батьки навіть не подумали повернути дівчинку. Дітей ловлять на черговій крадіжці. З'ясовується, що Сибата тільки прикидається сім'єю. Батько й мати неодружені. Вони коханці, які зійшлися після того, як разом убили жорстокого чоловіка жінки. Дівчина зі стриптизу потрапила до них на прохання її батьків, які соромилися дочки. Хлопчика знайшли покинутим у машині та всиновили, бо власних дітей мати не могли. Баба теж насправді їм нерідна. Стару взяли в компанію, оскільки її пенсія була основою сімейного бюджету.
Для держави сім'я Сибата — правопорушники, за якими плаче тюрма. Всі їхні вчинки можна пояснити пошуком вигоди чи втечею від скоєних злочинів. Для глядачів вони — сердешні та простодушні люди у важких обставинах. У фільмі близькість стає усвідомленим вибором, а не прописаною в документах долею. Сучасний світ дає змогу людині вибирати стать і професію. Але навряд чи коли-небудь дозволить вибирати батьків і дітей, братів із сестрами й бабусь із дідусями. Буває і так, що журі Каннського фестивалю не знаходить єдиного фаворита і найпрестижнішу нагороду вручають фільму-компромісу, що хоч трохи влаштовує всіх. Фільму хорошому, але не революційному й не видатному. Так сталося і цього разу.
Другу за престижністю нагороду — гран-прі Каннського фестивалю отримав фільм "Чорний куклукскланівець" американця 61-річного Спайка Лі. Він присвячений проблемі расизму в США. В основі фільму — реальна історія поліцейського-афроамериканця з Колорадо.
Журі цьогоріч очолила австралійська акторка Кейт Бланшет, 49 років. Вона стала 11-ю жінкою, яка удостоїлася цієї честі.
— На фестивалі багато говорять про рівність статей, — розповідає львівський кінокритик 52-річна Катерина Сліпченко. — Я погоджуюся з цим, але не з введенням квот. Тепер має бути певна кількість жіночих фільмів, певна кількість жінок у журі. Каннський фестиваль відрізнявся від інших тим, що на першому плані була художня складова. В одному конкурсі міг бути ізраїльський і палестинський фільм. Завдяки цьому так свого часу відкрили румунське й тайське кіно. За 16 років, що я їздила в Канни, цього разу програма була найслабша.
Найкращою акторкою стала казашка Самал Єслямова, 33 роки. У російському фільму "Айка" зіграла нелегалку, яка працює в Москві. Її героїня залишила в лікарні новонародженого сина, але за якийсь час вирішує розшукати його. Найкращим актором назвали італійця Марчелло Фонте. У фільмі "Собачник" зіграв власника крамниці. Зважується вбити злочинця, який тероризує їхню околицю.
5 
35413
Коментарі