Із 39-річним Максимом Ходаком, засновником і керівником видавництва "Глагослав-Паблікейшнз", зустрічаємося в Амстердамі. Він приїжджає на мотоциклі. Це найпопулярніший транспорт у Нідерландах. Ходак понад шість років займається книговиданням. Має амбітні плани — відкрити східноєвропейську літературу західним читачам.
— Книжки супроводжували моє життя, — розповідає Максим. — Дід у Львові очолював видавництво, а баба була редактором.
Наскільки великий інтерес до літератури, яку видає "Глагослав-Паблікейшнз"?
— Зараз інтерес до Східної Європи і слов'янських країн низький. Радянського Союзу боялися, тому цікавилися ним. Після розпаду комуністичного блоку скептично роздивлялися — а що ж там за залізною завісою? Нині цей інтерес спав.
Українську літературу перекладаємо англійською та голландською. Англійська мова відкриває шлях до найбільшої, найбагатшої й найвпливовішої читацької аудиторії. Однак це дороге задоволення. Хороший переклад книжки коштує від 10 до 20 тисяч євро. Видавництва не мають таких грошей, їх треба вибивати у фондів, шукати гранти (кошти, які виділяють для проведення наукових досліджень на умовах грантодавця, надаються без повернення. — ГПУ).
У Радянському Союзі було два видавництва із заданим вектором — "на захід". Вони перекладали на іноземні мови. Займалися просуванням і розповсюдженням книжок. Так, це був пропагандистсько-політичний проект. Але з падінням режиму нічого не прийшло йому на заміну.
Лідером із перекладів є Росія. Але понад 50 відсотків усіх її перекладних видань припадає на кількох авторів — Пелевіна, Акуніна, Улицьку. З української ж перекладів майже немає.
Ви 2014 року випустили "Кобзар" Тараса Шевченка англійською.
— Ця книжка — одна з найважливіших для української культури. Однак знайти її англомовне видання вроздріб практично неможливо. Наявні переклади можна було придбати на форумах як раритет за кількасот євро.
Ми хотіли зробити "Кобзар" сучасною англійською мовою. Я познайомився з Пітером Фединським зі США. Він працював у галузі засобів масової інформації. Після виходу на пенсію весь час присвятив перекладу творів Шевченка. Залучені кошти допомогли підготувати подарункове видання.
Зараз прийнято видавати книжку в кількох варіантах. "Кобзар" вийшов у чотирьох: у м'якій і твердій обкладинці, в подарунковій версії та в електронному форматі.
Яких українських авторів видавали?
— Григорія Сковороду, Максима Рильського, Богдана-Ігоря Антонича, Юрія Винничука, Ірен Роздобудько, Сергія Жадана. Зростає інтерес до Марії Матіос. Готуємося друкувати Остапа Вишню.
За яким принципом обираєте авторів?
— Видаємо тих, хто вже визнаний на своїй батьківщині. Також нових прозаїків і поетів, які здатні сформулювати актуальні для суспільства проблеми.
Українська діаспора потребує книжок "Глагослава"?
— І так, і ні. Знаємо, що найчастіше в третьому поколінні батьківська мова забувається. Тому спробували дати змогу доторкнутися до культури предків через англомовний переклад. Сподівання не виправдалися.
Багатьом книжку заміняє перегляд окремих сторінок в інтернеті. Як "Глагославу" не загубитися за такої конкуренції?
— Англомовний ринок перенасичений літературою. Крім оригінальних текстів, величезна кількість перекладів з усіх мов світу. Конкуренція — дуже висока. Західні видавці бояться, що слов'янську літературу не купуватимуть. Тому українським письменникам важко пробитися до англомовної аудиторії.
Майбутнє за електронною книжкою? Чи паперова також виживе?
— У деяких країнах, зокрема в Німеччині, паперова книжка відвойовує простір в електронної. Це стосується насамперед дитячої літератури, подарункових видань. Утримувати величезні книгарні стало збитково, тому торгівля перейшла в інтернет. Зростає попит на аудіокнижки. Люди не знаходять часу на читання, а слухати можуть в авто чи через навушники — в громадському транспорті. Тому останніми роками свої видання випускаємо в трьох версіях: друкованій — м'яка й тверда обкладинки, електронній — різні цифрові формати для різних ґаджетів, а також в аудіоформаті.
Що може змусити можновладців узятися за розвиток української культури та її просування у світі?
— Розуміння значення культури. Вона формує потенціал країни, напряму пов'язана з економікою. Гроші на культуру — це не вода в пісок. Вкладення окупляться. Якби на Заході дізналися про багатство української літератури — класичної й сучасної — це був би суттєвий крок до розуміння України. Вона з далекої й чужої стала би своєю, приємною.
6 
35413
Коментарі