Книжку "100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки" замислили театральний критик і журналіст Сергій Васильєв і президент львівського Форуму видавців Олександра Коваль. Вони зважилися на певний ризик, адже тема любові в літературі затерта до дір. Тому навіть 25 найкращих українських письменників, чиї есе увійшли до цієї збірки, Америки не відкриють. З другого боку, йшлося саме про відкриття — відкриття таємниці любові.
Міркування про любов — заняття загалом дивне. Як і читання цих есе. Процес нагадує поїдання солодкої вати. Це коли величезний клубок солоду залишає по собі лише присмак і… голод. Мова не про літературну вартість текстів. А про ефемерність самого предмету розмови. Здавалося, чим пристрасніше письменники намагалися упіймати любов у слова, тим віртуозніше вона від них вислизала.
Автори хотіли її пояснити. Кожен по-своєму. Наприклад, Андрій Бондар, 33 роки, склав буквар із 33 ознак і проявів любові. А для Юрія Винничука, 55 років, — це, швидше, функціональний феномен. Він пов"язав любов із мистецтвом споювання панни. Навіть рецептом фірмового "любовного напою" із читачами поділився. Треба взяти 100 г шампанського "брют" і по 50 — мартіні та рому (замість останнього може бути й горілка). Вживати перед ніччю кохання — ефект гарантовано, переконує письменник.
Любов починається там, де закінчуються слова про неї
Оповідання 35-річної Лади Лузіної "Любовь по-женски" можна назвати анекдотом про любов. Тільки він чомусь сумний. А текст Світлани Пиркало, 31 рік, складено з більш як сотні самих лише питальних речень на тему любові. Може, то і є відповідь на головне запитання?
Та часом здавалося, що про любов сказали більше ті автори, які не шукали способів її пояснити. А переказали реальні історії з життя. Як-от Андрій Курков, 46 років, та 25-річна Софія Андрухович.
Зрештою, всі 25 письменників зійшлися в одному: любов починається там, де закінчуються слова про неї. Навіть якщо їх аж 100 тисяч.
3 
35413
Коментарі
2