Мова лікує

Анджеліна Джолі, звісно, гарна. Але краса буває не тільки "по-американськи", як у кіно Сема Мендеса "American beauty", а й по-російськи, по-грузинськи, по-хорватськи... І, звісно ж, по-українськи. Як же виглядає українська краса? І якщо вона, за твердженням класика, має рятівні властивості, то як виглядає та краса, що врятувала б наш український світ?

Окрім рятівних, краса, має також цілющі властивості. От, дивлюсь я на цю маленьку україночку і вдихаю чергову порцію зцілення - імпульс від фото натискає на якусь кнопку в ділянці серця й автоматично запускає процес розтягування губ в усмішку. Спробуйте. Гармонія зовні гармонізує щось всередині мене. Можливо, саме таким є принцип дії чудотворних ікон?

Якщо ікони зцілюють за посередництвом візуального образу, то молитва зцілює словом – звуковими вібраціями, адже на початку теж було слово і те перше слово, мабуть, було дуже красивим.

Українська мова – цілюща, бо неймовірно прекрасна. Як прекрасною є будь-яка інша людська мова. Але з мовою - як із овочами та фруктами зі свого городу – вони набагато корисніші за будь-які інші екзотичні заморські просто тому, що свої.

Заморська англійська в її американському варіанті для мене стрімка і драйвова як рок-н-рол. Британська ж, навпаки, стримана і вичурна як панночка часів королеви Вікторії. Мови угро-фінської групи містичні, а російська за стилем хай-теківська, бо має виразні срібно-металічні нотки. Італійські слова можна перевертати у роті як цукерки – такі вони смачні і калорійні. Я так і робила, гуляючи римськими вуличками і повторюючи про себе, як мантри, назви місцевих церков - Санта Лучія де ля Ґрація, Сан Джорджо Маджоре.

Як у дизайні найважливішими є саме деталі, так у справі збереження вимираючої мови важливий кожен поставлений апостроф.

А українська? О, я б оголосила національний конкурс на краще порівняння. Українська лагідна і втихомирена як літній світанок над річкою. Від неї віє мудрістю санскриту, з яким вона граматично дуже споріднена. А ще у нас є унікальні букви, яких більше немає ні у кого на світі – "крихітна свічечка букви Ї" і "місячний серпик букви Є, що зрізаний з неба разом із ниточкою". І кличний відмінок, який майже не зберігся в інших мовах, тому маємо таку ексклюзивну нагоду звертатися один до одного – ІванкУ, МарічкО, СтепанЕ.

А ще - апостроф. Мені, щоб поставити апостроф, часто треба змінювати мову на клавіатурі, тому спершу я заміняла його на лапки, а потім і взагалі почала ним нехтувати. Але згодом зрозуміла – як у дизайні найважливішими є саме деталі, так у справі збереження вимираючої мови важливий кожен поставлений апостроф.

Ця земля має свою власну вібраційну частоту і та вібрація бринить у її мові, піснях, овочах і наших тілах. Війти з нею в резонанс – значить зцілитися, себто стати цілісним. Вібруй по-українськи. Став апострофи.

Національний конкурс оголошено. Пишіть свої порівняння у коментах. Озлоблених, емоційно неврівноважених, погано вихованих учасників, расистів і ксенофобів, а також із місць позбавлення волі, розуму і гідності просимо не турбувати.