вторник, 26 ноября 2013 11:47
Анатолій Марциновський
Анатолій Марциновський
Анатолій Марциновський

Опозиційних вождів варто лаяти, але від них не треба тікати

Багато хто лає нині опозиційних політиків. Особливо після акції минулої неділі. Для тисяч людей саме вони стали ложкою дьогтю, що підпсувала велелюдну й радісну подію.

Справді, виступи Яценюка, Тягнибока чи Турчинова рясніли заяложеними штампами та штучним надривом. Таким само нудним та заштампованим було послання від Тимошенко. Ще - порізаний національний гімн, явні прогалини в організації акції. Виразне домінування партійних прапорів над європейськими. Ну а "закордонні відрядження" Віталія Кличка в часи вуличної активності вже стають анекдотичними.

Тепер - новий партійний майдан на Європейській площі, такий собі антипод громадянському на майдані Незалежності. Багатьма і це сприймається як домінування партійності над ідейністю, вузькополітичного розрахунку над щирою всеосяжною ідеєю: європейським майбутнім України.

Антипатія до опозиційних вождів справедлива. Вони не встигають за своїми виборцями. Не реагують вчинками чи промовами на їхні сучасні настрої та потреби. Більшість опозиційних лідерів залишилася в 2004-му і не розуміє, що "помаранчевий" виборець відтоді дуже змінився. Одним лише "зеком геть!" його уже не задовольниш.

Проте є один важливий нюанс. Саме хтось із цих таких недосконалих нині опозиційних політиків змагатиметься 2015-го на президентських виборах з Януковичем. Реального неполітичного кандидата не буде. Та й треба реально дивитися на майданні справи – громадянський майдан збирав максимум кілька тисяч, а на заклик опозиції минулої неділі прийшло понад сто.

Тому вже сьогодні у відносинах між проєвропейською частиною суспільства і опозиційними політиками потрібне аж ніяк не відсторонення, а виховання. На Яценюка, Кличка, Тягнибока та інших здатні вплинути лише їхні потенційні виборці. Час для створення хоча й не ідеального, але принаймні більш-менш прийнятного кандидата на 2015 рік ще є. Громадські рухи не повинні тікати від опозиційних політиків як від прокажених, а працювати з ними і над ними. Щоб із цих поки що досить безформенних шматків глини вийшов якщо не витвір мистецтва, то хоча б щось прийнятне.

Своєю чергою, опозиційним вождям гарний урок дала - та й дає нині - Тимошенко. Станом на 2010-й вона так само залишилася в минулому, не відчула настроїв та бажань свого електорату. За це жорстоко поплатилися і лідерка "Батьківщини", й Україна в цілому.

Тому нинішні опозиційні поводирі мають двома чи й трьома вухами дослухатися до настроїв виборців і слухатися їх. Інакше все закінчиться недовірою та остаточною катастрофою і для їхніх політичних сил та для них особисто, і для країни. Бо ж доля європейського майбутнього України насправді вирішуватиметься не наступними днями чи тижнями, а на президентських виборах 2015 року.

Сейчас вы читаете новость «Опозиційних вождів варто лаяти, але від них не треба тікати». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі