Дещо стихли останнім часом дискусії щодо того, куди інтегруватися Україні: до Європи чи до контрольованих Росією союзних утворень. Тим часом однозначну відповідь на це дає Білорусь.
Ніби ще вчора така благополучна країна враз опинилася у скруті. Знецінення національної валюти, дефіцит харчів, подорожчання, паніка — закономірний результат "радянської" економічної політики Лукашенка. Проте для України показово навіть не це. Важливіше подивитися, як на проблеми Білорусі реагує її нібито найближчий союзник Росія.
Та спочатку доречно пригадати випадок із Грецією, яка є членом Європейського Союзу. Торік країна також опинилася фактично на межі банкрутства, була неспроможна розплачуватися за зовнішніми позиками. Тому в травні 2010-го Євросоюз ухвалив безпрецедентне для себе рішення — надати 110 млрд євро допомоги. За умову поставили проведення реформ і скорочення бюджетних та соціальних витрат: греки розкошували навіть більше від громадян багатших держав Євросоюзу.
Білорусь у скрутний час звернулася по допомогу до Росії. Власне, Москва опосередковано причетна до білоруської кризи. Багато років вона субсидіювала Мінськ дешевшим газом та іншою сировиною, економічно розпещуючи режим Лукашенка, а останнім часом почала піднімати ціни. Після звернення Білорусі зі скрипом пообіцяла виділити їй до $3,5 млрд з антикризового фонду Євразійського економічного співтовариства — хоча Мінськ просив удвічі більше. Але за умову надання допомоги Москва виставляє продаж низки деяких держпідприємств, що давно цікавлять російський бізнес. Наприклад, ідеться про 50% акцій "Белтрансгазу" на додаток до тих 50%, якими вже володіє "Газпром".
У випадку з Грецією Євросоюз продемонстрував солідарність. Звісно, мав місце і прагматичний інтерес, зацікавленість у стабільності зони євро. Але неможливо уявити, аби та ж Німеччина — найбільший донор стабілізаційного механізму ЄС — зажадала б од Греції в обмін на допомогу продати їй те чи те підприємство. Росія ж під час скрути свого нібито найближчого союзника радо потирає руки у передчутті власної вигоди.
Для українського керівництва повчальним є ще одне. Саме авторитаризм Лукашенка та його конфлікти із Заходом позбавляють Білорусь шансів отримати звідти допомогу. Тож тепер Мінськ не має іншого вибору, ніж економічно задовольняти Росію. Це при тому, що торік Євросоюз демонстрував бажання налагодити стосунки з Білоруссю. Головною умовою було проведення демократичних президентських виборів, але Лукашенко обрав інший шлях. І тепер замість зближення з Європою він та вся білоруська верхівка ізольовані від неї, а подальшою перспективою є ще більша залежність від російських "союзників".
3 
1
Комментарии
8