– Колю, невже? – в підземному переході на столичній площі Космонавтів зустрів давнього знайомого. Одразу помітив у нього на пальці обручку і здивувався, бо Коля завжди був противником шлюбу.
Востаннє ми з ним бачилися два роки тому на весіллі спільного товариша в Луцьку. Тоді він, наминаючи салат з крабовими паличками, розмахував руками і коментував наречену: "Як з такими, як вона, мужики взагалі можуть жити? Ні фігури, ні бога в голові. Ну, йо-ма-йо. Гарпія ж! Якби я вірив у відьом, то подумав би, що приворот".
Із Колі тоді всі сміялися. А його мати щоразу переставляла пляшки з алкоголем подалі. Бо син уже на початку церемонії був "таким, як треба".
Хотілося більше розпитати в Колі про життя, але ми обидва поспішали у справах. Все ж я попросив у нього показати фото жінки. Цікаво стало, хто ж так кардинально поміняв життєві орієнтири чоловіка.
Він зам'явся. Видно було, що не хоче про це говорити. Але таки дістав телефон і показав кілька знімків коханої. На фото з відпочинку в Єгипті я впізнав перефарбовану в блондинку Гарпію. Після третього кадру сумнівів не залишилося – це вона.
– Колю, як же так сталося? Невже відбив? – питаю.
– Н-єє, – відмахується той. – Вони самі пособачилися за рік після весілля. Знаєш, воно так часто буває, тільки пішли в загс – і вся романтика зникає. А я так придивися до неї. Зовсім і не Гарпія. Нормальна жінка
2 
1
Комментарии
1