Фінляндія

У моєму рідному місті був мікрорайон, який чомусь називали "Фінляндія". Може, він і сьогодні є, але я про це вже не знаю. Цій назві не було жодних раціональних пояснень: Фінляндія і Фінляндія. Фінляндія ходила битися з Черьомушками чи з Центром, чи з Руськими Фільварками. У неї була своя районно-бандитська ідентичність, яка зводилася до того, з ким вони і проти кого. Такого на початку 1990-х у нашій країні було багато. Потім з таких районів формувалися армії шісток місцевого криміналітету, якими сьогодні всіяні українські цвинтарі. Наше міське кладовище на Нігинському шосе — не виняток. Там і Черьомушки, і Фінляндія, і Центр із Руськими представлені повною мірою.

Так-от, одного разу тоді ж я зустрів хлопця, який був із "Фінляндії". Бився за неї, як усі фінляндці… Ну, не фіни ж, правда?

І раптом мене смикнув чорт запитати його:

— Чому ви називаєтеся "Фінляндія"?

— Тоість? — запитав він питанням на питання.

— Ну, чому ви — "Фінляндія"?

— А чо ти питаєш? — занервував він.

— Ну, так… Просто цікаво…

Я думав, існують якісь пояснення. "Калевала", лінія Маннерґейма чи ніж-фінка. Або щось інше — військове чи історичне. Нічого подібного. Він не коловся і так нічого й не пояснив.

У кінці розмови з'ясувалося, що він не знає, що таке Фінляндія. Не просто не знає про Фінляндію нічого — зовсім не знає про існування такої країни.

Згадав цю історію кілька днів тому, коли почалися відомі події на сході України. І чомусь подумав, що переважна більшість тих, хто служить сьогодні проросійським гарматним м'ясом у Донецьку, Луганську й Харкові, теж зовсім не знають значення слова "сепаратист". Крім ідейних, звісно. І довідаються вони про нього вже на "жёсткой скамье подсудимых".

Я не сказав тому хлопцеві про Фінляндію. Не хотів руйнувати його уявлень про реальність. Сподіваюся, він довідався і з ним усе гаразд — було, є і буде.