Жадан, фемінізм, націоналізм: західні ЗМІ про український спротив

Українська оборонка завантажена лише на третину, і це важливо виправити, - наголошують західні ЗМІ. Інше видання дає розгорнутий портрет українського Тоні Старка - поета, музиканта, воїна Сергія Жадана. Єдине, що цікавить - чому таких матеріалів критично мало?

The Economist дало програмну статтю стосовно відносин України та Заходу.

В цілому це хороший матеріал, де вперше написано, що якщо Захід не хоче програти осі зла - все одно доведеться брати Україну до себе і вмонтовувати її в системи безпеки.

Далі наведена цікава цифра, що наша зброярка завантажена лише на третину, на $7 мільярдів, а могла би на всі 21. А ще - що такі українські нові ніштяки, які трошки поколошкали військові склади на тверських болотах - могли би гарно юзати і НАТО. Була піднята необхідність того, щоб Зеленський нарешті почав говорити зі своїм суспільством. Бо відсутність тверезої інформації про реальну ситуацію і фрагментація суспільства - точно не на користь.

Багів у цій статті було два. Там був момент, де автор загнув про "зростання націоналізму" в Україні. Та ще припустив, що російськомовні, накручені антизахідними настроями - можуть піти потім воювати за Путіна далі. Чому трапився цей баг?

Найперше, наша країна так і не пояснила на Захід, а звідки взагалі в наших краях взялося стільки російськомовних. Що взагалі то це левова частка зросійщених українців - залишки тих сімей, які попали під каток сталінських репресій. І потім ті, хто не вмер від кулі чи під парканом з голоду - розчинявся у містах, стирав ідентичність, ставав нудним міщанином із однаковими шпалерами і залізним ліжками. І на своїх діточок вʼязав галстук піонера.

Чому так трапилось? Наші нинішні державники страшно бояться харизматичних, крутих людей, яких може побачити Захід. А саме ці персони можуть дати шикарні людські емоційні історії. Чому так? Бо ж не дай Бог, чисті штани вдягне і буде сексуальніший і привабливіший умовного Єрмака.

Із тих історій, які чіпляють і надзвичайно мені сподобались. Видання NYT зробило великий портретний репортаж про Сергія Жадана - письменника, поета, музиканта і військослужбовця "Хартії". Це одна із найкращих робіт за останній рік про Україну у війні - респект американській редакторці і групі українських продюсерів.

Жадан у камуфляжі на харківському напрямку і в фірмових сірих джинсах на концерті - виглядає фантастично. Підтягнута фігура, актуальна стрижка, розкішний творчий доробок, національна позиція і вигрібання за ідею власною шкурою - це ідеальний наш пиріжок на експорт у широкі світи.

Жадан розвалив одним вʼю міфи про Харків, який тільки оце сидить і жде Путіна. Він розказав про свою тітку Олександру Ковальову, яка ще 40 років тому була активною діячкою національно-визвольного руху в Харкові. Гарне пояснення, що у нас тут не розгуляй неонацистів, а історична тяглість національної свідомості. Плюс - достойний кейс про фемінізм по-українськи, де мініатюрна жінка може бути титаном духу.

Автори запостили кілька фото з концерту і написали, що його піснями заслуховується молодь. Побратими по "Хартії" сказали, що така зірка поруч підбадьорила їхній бойовий дух. Післясмак цього інтервʼю був дуже простий. Це ж Тоні Старк із "Месників".

- Хлопець у броньованому костюмі. А скинь його, хто ти?

- Геній, мільярдер, плейбой, філантроп.

Окей, мабуть єдине, що не мільярдер, але це була хороша вилазка нашої зірки національного масштабу з пояснювальною бригадою. Отаких меседжів бракує від нас Заходу. Чому ми, по перше, неймовірні. А по друге - живе уособлення неймовірності.

Оригінал