Для чого я йду на вибори до Верховної Ради
Головною метою мого балотування кандидатом у народні депутати України є необхідність ефективного впливу на правотворчу та правозастосовну діяльність в Україні.
Певною мірою це пов'язано з істотним погіршенням стану правосуддя, що має місце в останні роки. Отримати законне та обгрунтоване рішення у цивільному спорі, уникаючи корупційних дій, пересічному громадянину майже неможливо. Несплата хабаря сприймається, як "неповага до суду". При цьому такий стан речей стимулюється судами вищих інстанцій, через що втрачається сенс в оскарженні судових рішень.
Таке стало можливим, з одного боку, через свідому бездіяльність органів, що мають здійснювати контроль за станом правосуддя — Вищою радою юстиції України, прокуратурою України тощо; з іншого боку — через судову реформу, вчинену законодавцем.
Дуже яскравим прикладом є стан речей у галузі кредитних відносин. Він яскравий тому, що кредитні справи мають не лише велику ціну спору — кредити бралися майже на півжиття наперед, а й найчастіше зустрічаються. Коли сталася криза держава демонстративно кинула своїх виборців на призволяще.
Понад три мільони позичальників з їхніми поручителями та членами сімей залишилися на одинці з агресивно налаштованими банками. Такі самі дії вчинялися і відносно вкладників — Національний банк України своєю постановою дозволив банкам не віддавати депозити саме у пік кризи.
І не зважаючи на те, що Президент України В.Ф. Янукович особисто пообіцяв 25 грудня 2009 року по телебаченню у прямому ефірі допомогу позичальникам, що мають валютні кредити, особливо — іпотечні, нічого не змінилося.
Важливо зазначити, що комерційні банки, побачивши всебічне сприяння з боку судів, щодо задоволення їхніх вимог, почали активно цим зловживати, вимагаючи стягнення навіть того, що не видавали, та нараховуючи такі відсотки та неустойки, що не можуть існувати ані за законом, ані за договором, ані за здоровим глуздом.
Нажаль, таке фінансове насилля над власним народом повною мірою підтримується законодавцем. Так Верховна Рада України, під виглядом судової реформи, зменшила строки оскарження судових рішень, зоборонила апеляційним судам повертати справи до судів першої інстанції, фактично позбавила сенсу оскарження ухвал тощо. Усе це у сукупності спрямовано на позбавлення виборців можливості захищати свої права.
Водночас було прийнято Закон України "Про захист прав кредиторів", якій надає банкам досить великі права, щодо стягнення грошей та майна без суду, посилює відповідальність позичальників, у тому числі — кримінальну.
І такі дії відбувалися на фоні списання підприємствам облгазам (читай - олігархам), окремим законом, боргу перед бюджетом у 24 мільярди гривень. Додатково, нібито з метою підвищення незалежності суддів, вірішено питання щодо збільшення їхніх заробітних плат, інших пільг. Це, мабуть, було б непогано, але тільки з одночасним збільшенням персональної відповідальності судді за його дії та ухвалені рішення.
Описана проблема з банківськими кредитами та вкладами далеко не єдина. Вона є лише індикатором стану відносин суспільства зі владою. І для того, щоб описати усі проблеми на вирішення яких я планую вплинути, у разі обрання мене народним депутатом, не вистачило б жодної передвиборчої програми.
Але ось мої досягнення:
— Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 року, що повернуло нам права споживачів;
—зауваження та доповнення до Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року, що надали змоги використовувати ці права у судах — свідчать про здатність народу впливати на владу.
Потрібна лише воля, наполегливість та твердість переконань. А ще потрібна здатність та готовність безкорисливо допомагати іншим, що особисто я роблю шляхом публікації усіх своїх напрацювань, розробок та досягнень у засобах масової інформації та мережі Інтернет, щоб будь-хто міг їх безкоштовно використовувати.
Але певні можливості впливати на владу, в інтересах суспільства, зараз мені не доступні. Щоб подавати депутатськи запити та звернення, мати вільний безоплатний доступ до ЗМІ, подавати до Конституційного Суду України конституційні подання (щодо конституційності законів), реєструвати законопроекти та голосувати за них тощо — потрібно мати депутатськи повноваження.
Я вірю, що "дорогу подолає — хто йде". А тому, незважаючи на сумніви та критику оппонентів, що вибори відбуваються "за гречку", або "як порахують", незалежно від їх результатів, хочу бути впевненим, що особисто я — громадянин України Андрій Степаненко — зробив все, що від мене залежало, усіма доступними способами, щоб припинити свавілля влади.
Андрій Степаненко, кандидат у народні депутати України
по одномандатному виборчому округу №141
