Є подорожани, а є біженці. Якщо керуєш змінами – уникнеш катастрофи
Сьогодні ми – об'єкти скролінґу, мерехтіння в чужій стрічці
Все змінюється, але яким чином?
У "Двох папах" є хороша метафора: Бог вирушив у подорож. Він не стоїть на місці, і там, де його знайшли вчора, сьогодні його вже немає. Бачиш тільки чашку випитої пали та дим від недопалку.
Мені подобається ця метафора. У ній - метафора блукальця, Wanderer, ключова для ХІХ і частково ХХ століття, від Шатобріана до Пруста, від Ніцше до Мамардашвілі. І звісно раніше: блукалець - це наш Сковорода.
Але ключове питання: чи ти сам вибираєш свій шлях. Є блукальці і подорожани, а є біженці і "переміщені особи". У нашій історії це теж дуже гостро. Якщо ти сам майстер свого шляху, тоді зміни - це добре. Якщо ні - тоді дуже часто це катастрофа. Хоча ти завжди можеш зробити ці зміни своїми.
Питання не в тому, як ти змінюєшся, а чи зберігаєш ти себе в цих змінах. Як індивід, як спільнота
На початку 1990-х у нас була ще одна метафора змін: крутіння, вертіння. "Хочешь жить - умей вертеться". Людське життя - як дзиґа. Чи як рулетка.
Сьогодні ще одна метафора - скролінґ. Ми - об'єкти скролінґу, мерехтіння в чужій стрічці. Якщо ти приймаєш таку форму змін, підлаштовуючись під чужу увагу, чужий палець - ризикуєш втратити себе. Thumb dependency.
Тому зміни бувають різні. Питання не в тому, як ти змінюєшся, а чи зберігаєш ти себе в цих змінах. Як індивід, як спільнота. Чи керуєш своїми змінами, чи хоча би вступаєш з ними у стосунки. Чи танцюєш з ними танґо.
Текст є постом автора у мережі Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора.
Коментарі