Чи є в Росії захист від дурня?

Роздуми з приводу долі російського законопроекту про протидію санкціям США

Над назвою законопроекту № 441399-7 можна думати вічність. Можна сидіти перед нею і розглядати її як "Чорний квадрат" Малевича, непомітно заглиблюючись в його космічну темряву. Прочитайте, будь ласка, цю назву, вслухаючись в кожне слово окремо, після чого оцініть гармонійний зв'язок між сусідніми словами, а також симфонію значень, що породжує назва, якщо її прочитати повністю. Ось вона: "Про заходи впливу (протидії) на недружні дії Сполучених Штатів Америки та (або) інших іноземних держав".

Насолодилися? Стало цікаво, хто автор цього шедевру російської прози? Прошу. "Суб'єктом права законодавчої ініціативи" (вибачте, це так називається) вказані практично всі депутати Держдуми РФ. Починаючи від спікера В'ячеслава Володіна, лідерів усіх фракцій і далі весь склад нижньої палати російського парламенту.

Перейдемо до тексту. Там стільки прекрасного, що очі розбігаються. Ось, наприклад, один з моїх улюблених фрагментів цього шедевру законотворчості. Ставши законом, цей документ зробить в Росії нормою "вичерпання виключного права на товарні знаки відносно товарів... правовласниками яких є громадяни та юридичні особи США та (або) інших іноземних держав".

Тобто, прийнявши цей закон, Росія заявить про своє "право" красти чужу інтелектуальну власність по всьому світу. Не будемо згадувати про такі дрібниці як четверта частина російського Цивільного Кодексу, а тим більше про такі дурниці, як Бернська конвенція та інші міжнародні угоди про захист інтелектуальної власності, учасником яких є РФ. Усі ці папірці можна спалити, а попіл розвіяти.

Не говоритиму і про таку нісенітницю як міжнародна репутація, про те, що в цьому випадку Росія сама ставить себе в один ряд з сомалійськими піратами, ІДІЛ і КНДР, тобто з тими, хто публічно плює на міжнародне право. Чуб дарма, як голови нема - Росія давно вже в цьому переліку.

Поговоримо про серйозні речі - про практичну користь права красти товарні знаки, тобто привласнювати чужу інтелектуальну власність. І тут я змушений поставити Володіну і його божевільним думцям питання, яке Остап Бендер задав Кісі Вороб'янінову, коли той запропонував викрасти черговий стілець: "А техніку цієї справи ви знаєте?".

Це ж головне питання. Ви вмієте красти технології, пан Володін? У тому, що ви і вся ваша компанія вмієте красти, сумнівів немає. Тирити з казни, пиляти бюджет, отримувати відкати, віджимати чужий бізнес - техніку всіх цих занять російська влада освоїла. Але щоб вкрасти технологію, потрібні принципово інші знання, вміння і навички. Ось китайці це робити вміють. Просто тому, що спочатку вони за допомогою американців створили у себе складальний цех з виробництва американських торгових знаків, а потім вже стали красти самі торгові знаки. Років 10 тому вони перестали красти, оскільки прийшли до висновку, що вигідніше купувати патенти і стали цілком законослухняною країною. Природно, в цьому сенсі.

Інший чудовий фрагмент цього думського шедевру - заборона поставок зарубіжних медикаментів в Росію, заміна їх дженериками, тобто місцевими ліками, що мають схожу на оригінал хімічну формулу, але відрізняються допоміжними речовинами і не пройшли клінічних випробувань. З приводу цієї думської ідеї трапився показовий діалог між лібералом за викликом Борисом Надєждіним і депутатом Держдуми Петром Толстим в ефірі програми "60 хвилин".

Ліберал Надєждін поскаржився на здоров'я і повідомив, що йому необхідні імпортні ліки, які допомагають, на відміну від вітчизняних, які, за висловом Жванецького, не вбивають мікроби, а з ними співпрацюють. Якщо ліберал Надєждін сподівався викликати співчуття у своїх опонентів, то він дуже помилився. Страждання ліберала - радість для патріота. Патріотичний депутат Толстой дуже розвеселився дізнавшись, що ліберал Надєждін хворіє, і почав наполегливо вимагати, щоб той виплюнув американські таблетки і став негайно жувати кору вітчизняного дуба, запиваючи її глодом. Ліберал Надєждін їсти дуб і пити глід відмовився, але переконати депутата Толстого в необхідності імпортних ліків не зміг.

Цей дивовижний законопроект від імені МЗС гаряче підтримав замміністра закордонних справ РФ Сергій Рябков, який зажадав його негайно прийняти. "Я думаю, що графік розгляду цього важливого законопроекту буде побудований так, щоб не затягувати - ситуація просто сама по собі диктує необхідність досить енергійних зусиль", - пояснив він.

Законопроект № 441399-7 був внесений до Держдуми 13 квітня. Спочатку було відчуття, що цей морок ідіотизму неминуче накриє країну, проект стане законом, і все залежатиме тільки від того, наскільки уряд захоче і зможе його бойкотувати. Потім щось пішло не так і розгляд закону перенесли на період після травневих свят.

Японський інженер Сігео Синго розробив виробничу технологію, яка отримала назву "захист від дурня". Звичайно, різні пристосування для захисту від руйнівних дій не цілком адекватних, розсіяних і забудькуватих людей існували давно. Взяти хоча б отвори у верхньому краю ванни, що не дозволяють любителям поспати під час купання затопити сусідів знизу. Але Синго оформив "захист від дурня" як цілісну виробничу технологію і впровадив її зокрема в концерні "Тойота". Захист від дурня передбачено в конструкціях більшості країн світу. І він працює, достатньо подивитися, на політичну ситуацію в США сьогодні.

Питання, чи є в системі російської влади захист від дурня, вкрай актуальне. А в умовах ядерної держави може в якийсь момент виявитися і найголовнішим не тільки для Росії. Іноді, як у випадках з анексією Криму, війною з Україною і Сирією, виникає переконання, що ніякого захисту від дурня немає.

Іноді, як у випадку явного пригальмовування проекту закону про протидію американських санкцій, виникає надія, що такий захист існує, правда діє він в умовах глибокої конспірації.

Оригінал