Київська вода

Я знала, що у Києві вода не найкраща. Особливо, якщо порівняти її з джерельною водою у мене в селі. Але мені і в голову не приходило, що тут у трубах тече жах.

На першому році обличчя моїх сусідок по кімнаті рясно обсипало червоними плямами, а зійшли вони лише через тиждень вмивання фільтрованою водою. Ще прикольніше було, коли з труб гарячої води почало текти щось коричневе і страшне, а наступного дня - біле, як молоко. Таке триває і досі, і я не розумію, як про Київ ще не ходить слава між голлівудськими режисерами фільмів жахів.

Сама я не хворію (тьху-тьху), шлунок мій уміє переварити навіть цвяхи (ги-ги, це виявилося під час кримського походу), але я не очікувала, що моя загартованість і опірність хворобам затремтять перед троєщинською водою. Ніби вже не перший рік живу тут, але висипи на обличчі змушують мене умиватися мінералкою. Боржомі. Щоб ви розуміли мій рівень паніки, коли дивишся вранці у дзеркало, і окрім заспаної фізіономії і стріхи на голові, бачиш червоні цятки, і все це поступово прикрашається кривлянням і матюками, істерикою і зітханням.