Росія розпадеться в результаті цієї війни

Думка у виданні The Messenger професора політології в Університеті Рутгерса в Ньюарку Олександра Мотиля

Швидкими темпами йде демонтаж російського "двору". Країни, які колись складали цей "двір", покидають, і, якщо не брати до уваги війн, які виснажують Москву так само, як і її опонентів, Росія мало що може зробити, щоб зупинити цей процес.

У 1991 році, коли радянська імперія розпалася, РФ стала безперечною регіональною наддержавою, яка претендувала на гегемонію в колишньому комуністичному просторі, що простягався від Німеччини до Тихого океану. Так само як інші імперські метрополії, які переживають шок і раптовість повного колапсу, Росія підкріпила свої претензії свідомими зусиллями "реімперіалізувати" території, якими колись керувала, але тепер втратила.

Результатом став процес "штовхни мене, тягни тебе", під час якого Росія поступово втрачала контроль над колишніми підданими, намагаючись його відновити. Дійсно, спроби реімперіалізації були одним із ключових факторів повзучої втрати гегемонії. Імперіалізм працює, лише якщо можете з ним впоратися. Якщо не можете, це просто заохочує жертв чинити опір будь-яким можливим способом.

РФ майже від початку йшла по повзучій реімперіалізації. Вона розмістила війська в Молдові та вітала самопроголошену Придністровську республіку. Використовувала енергетичну залежність більшості своїх сусідів для втручання в їхні зовнішні відносини та внутрішні справи. Гучно заявляла про нібито переслідування росіян і російськомовних у нових незалежних державах. Але за колишнього президента Бориса Єльцина переважно утримувалася від насильства - за одним значним винятком Першої чеченської війни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Можемо отримати "чорну діру" на Близькому сході" - Сергій Данилов

Володимир Путін змінив це, спершу зробивши примус і насильство невід'ємною частиною свого внутрішнього правління, а потім частиною звичного для себе арсеналу інструментів зовнішньої політики. Грузинів розгромили в 2008 році. Чеченці зазнали поразки у Другій чеченській війні. В Україну вторглися в 2014 році й знову в 2022 році. Російські війська розмістили в Білорусі, яка поступово перетворювалася на васальну державу, а також у Вірменії, Киргизстані та Таджикистані.

З одного боку, здавалося, що Росія йде в гору - реімперіалізація вдається. З іншого, потужні сили виштовхували Росію з її колишніх колоній у ядро. НАТО та ЄС розширилися, щоб охопити більшість колишньої комуністичної Центрально-Східної Європи та Балтійських держав. Можливо, Грузія зазнала поразки, але згодом прийняла політику максимального дистанціювання від РФ. Казахстан, який завжди заслуговував довіри за правління патріарха Нурсултана Назарбаєва, почав відходити після січневого повстання 2022 року та політичного відходу колишнього великого лідера. Вірменія відвернулася від Москви в червні 2023 року, коли та не виконала своїх договірних зобов'язань і дозволила Азербайджану захопити Нагірний Карабах. Підштовхнута російсько-українською війною, Молдова також звернула свій погляд на Європу.

Україна воювала з росіянами зі стиснутими зубами в 2014-2015 роках, під час першого вторгнення, і бореться з іще більшою енергією в 2022-2023 роках, під час другого вторгнення. Україні може вдатися або не вдасться вигнати росіян з усієї окупованої території, але Росія також не зможе захопити Україну чи досягти якусь зі своїх цілей – "демілітаризації, денацифікації" та нейтралізації, які нібито служили для виправдання тотального нападу Росії та її подальших військових злочинів.

Щодо України, то більше, ніж будь-де ще, російська агресія ґрунтується на світогляді, який має своє коріння в радянській та імперській російській ідеології. Як недавно зазначив російський історик Олександр Еткінд, саморозуміння себе Росією складається з "двох ідей. Одна - "росіяни й українці - один народ". Інша - "росіяни - вища раса, а усі інші - нижча". Це глибоко протилежні та взаємно заперечливі думки. Можна сказати, що обидві думки імперські". Звідси випливає, що "українці - нижча раса, яка не вміє керувати собою, від якої потрібно позбутися, яку можна експлуатувати, яку можна вбити, яку, можливо, доведеться знищити".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Москва кілька разів програла битву за Україну" - Євген Глібовицький

Попри те, що росіяни продовжують втручатися та шпигувати за внутрішніми справами колишніх комуністичних держав, як тих, які входять в ЄС і НАТО, так і поза ними, факт в тому, що Росія, ймовірно, назавжди втратила Естонію, Латвію, Литву, Молдову, Україну, Грузію, Вірменію і Казахстан. Невідомо, чи Азербайджан і більшість держав Середньої Азії у кишені Москви. По суті, реімперіалізація зазнає вражаючої невдачі. Маючи економіку розміром з економіку штату Техас та армію, яка не є компетентною, Росія навряд чи зможе протистояти об'єднаним силам усіх своїх сусідів та їхніх прихильників на Заході. Оскільки Путін відкусив більше, ніж зміг проковтнути, він, швидше за все, втратить всю імперію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Інколи Офіс президента шкодить міжнародній політиці" - Володимир Огризко

За іронією долі, прагнення до реімперіалізації, не маючи для цього ресурсів, необхідних для її завершення, прирекло цей процес на поразку. Російські еліти мали знати краще, але їхня ідеологія величі засліпила від факту мізерного економічного та військового потенціалу Росії. Культ особи Путіна не допоміг. Це лише спонукало росіян вірити, що він не міг зробити нічого поганого.

Путін керує кінцем реімперіалізації та увійде в історію як могильник імперії. Еткінд подає доречну епітафію: "РФ, як свого часу імперія Габсбургів, не впорається з розв'язаною нею війною. РФ розпадеться в результаті цієї війни".

Переклад Gazeta.ua

×