"Росія краде українських дітей" - Ніколас Крістоф

Думки в виданні The New York Times оглядача Ніколаса Крістофа

Діти виїхали з цього міста у серпні до безкоштовного літнього табору, організованого російськими окупантами, спокусившись гарантіями подарунків та безпеки від постійних обстрілів.

"Росіяни пообіцяли, що це буде два-три тижні, а потім діти повернуться", - каже 29-річна Надя Борисенко. Її 12-річна дочка Дар'я була серед 25 дітей з цього міста на північному сході України, які сіли в автобус до табору.

Однак Росія їх не повернула. Дар'я та інші діти зараз у Росії, і Москва дуже ускладнює повернення дітей сім'ям.

Багато тисяч українських дітей Росія вивезла з України та у деяких випадках віддала на усиновлення.

За підрахунками Києва, 11 461 дитина, відома по іменах, вивезена без їх сімей до Росії або на території, контрольовані РФ. Президент Володимир Зеленський заявив на саміті G20, що є ще "десятки тисяч", про кого відомо лише побічно чи з меншими подробицями.

"Серед них багато тих, чиї батьки загинули під російськими ударами, і тепер їх утримують в державі, яка вбила їхніх батьків", - сказав він.

Переміщення тисяч дітей – суворе нагадування, що це не типовий збройний конфлікт. Це військові злочини. Вони мають стати тривожним сигналом для американців та європейців, які втомилися від підтримки України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Остання атака Росії – аргумент, щоб поставляти більше ППО" – Юліуш Сабак

Ви справді хочете підвищити статус держави-спонсора торгівлі дітьми?

Росія не приховує передачу українських дітей, а трубить про це у своїх телевізійних пропагандистських програмах, зображуючи з себе рятівників покинутих дітей, і показуючи, як росіяни роздають плюшевих ведмедиків українським хлопчикам та дівчаткам.

Уповноважений з прав дитини в Росії Марія Львова-Бєлова минулого місяця хвалилася, що всиновила українського хлопчика, і багато з цих вкрадених дітей, схоже, було усиновлені російськими сім'ями.

Це не благодійність. Це може бути геноцид. У міжнародному договорі 1948 року вказується, що "насильницьке переміщення дітей", якщо воно спрямоване на знищення їхньої національності, є геноцидом.

Але ситуація також має нюанси. Я зв'язався з Дар'єю, і вона не говорила, як ув'язнена. Вона має друзів, ходить на заняття і може щовечора використовувати свій телефон, щоб телефонувати мамі. Але вона безпомилково хоче додому в Україну.

"Я весь час сумую за домом", - каже вона.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Політичне завдання з Кремля – взяти Бахмут" – Іґаль Левін

Російська влада дозволяє батькам забирати своїх дітей, але тільки шляхом виїзду до Росії через Польщу, а потім через інші країни. Це означає, що батьки повинні боротися, щоб отримати паспорти та інші документи, навіть якщо їхні будинки та майно, можливо, знищили російські снаряди. Потім мають брати на себе значні витрати, хоча часто війна довела їх до злиднів. Деяким батькам удалося це зробити. Більшість таких можливостей не має.

"Звичайно, це воєнний злочин, коли забирають дітей. Вони роблять його, не полегшуючи потім повернення цих дітей додому", – каже український прокурор Микола Дементьєв.

Микола зазначив, що літній табір привабливий тим, що здавався єдиним способом уберегти дитину від російських обстрілів. Він додав, що якби росіяни захотіли, то могли б створити гуманітарні коридори для репатріації дітей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Китай ставатиме агресивнішим щодо США. Це призведе до конфронтації" - Юрій Пойта

Інша мати з Балаклії Вікторія Борисенко, чий 12-річний син Богдан перебуває у таборі, розповіла, що до нього та інших ставляться добре, але вони хочуть повернутися.

"Вони плачуть і хочуть додому", - сказала вона.

Я думаю, що Росія використовує дітей як реквізит у своїх пропагандистських шоу. А потім не заважає, та й не допомагає повернути реквізит.

Багатьох дітей, вивезених до Росії, забрали з таких установ, як дитячі будинки, інтернати та лікарні. Деякі з них не мали батьків, але коли вони з'явилися, з родинами, мабуть, не радилися.

Олена Матвієнко розповіла мені, що її 10-річний онук Ілля був у Маріуполі з матір'ю Наталією, коли обоє були тяжко поранені. Мама померла на очах у Іллі, і російські війська доставили хлопчика не до місцевої лікарні, а до лікарні так званої ДНР.

Сім'я поняття не мала, що трапилося з матір'ю та сином, поки родичка в Росії випадково не побачила репортаж з російського телебачення про героїчних лікарів у Донецьку, які рятують Іллю.

"Його викрали. Забрали насильно", - сказала вона.

Вона повідомила, що російська влада підготувала документи для усиновлення Іллі в Росії.

Щоб забрати і вилікувати онука, Матвієнко поїхала через Польщу і Туреччину до Росії.

"Це відео дійшло до нашої родини випадково. Він став би російським хлопчиком та виріс би в іншій родині", - сказала вона.

Дитина – не трофей війни. Влада не має торгувати тисячами дітей. Ці елементарні положення наголошують на моральних ставках війни в Україні. Світу важливо твердо стояти за правду і повернути Дар'ю додому, до мами.

Переклад Gazeta.ua

×