"Росію можуть зупинити лише неспівмірні втрати військових та масове знищення техніки" - полковник

Так, росіяни сподівалися на бліцкриг. Що переможним маршем пройдуть всією Україною, і їх будуть радісно зустрічати з квітами. Путін на понеділок вже готував переможно промову. Можливо навіть на Софійській площі Києва.

Цього не сталося. Вони потерпіли шалену поразку. Їх методи і тактика ведення війни зазнали краху. Але це в жодному разі їх не зупинить.

Ми побачили нову фазу російської агресії, коли вони по-звірячому почали бомбардувати міста. Переходимо у фазу "чеченізації", коли російські війська не зважають на мирне населення, а винищують усе, до чого може дотягнутися їх артилерія і системи залпового вогню. До цього неможливо приготуватися, але нам слід бути готовими, що так буде й надалі.

Лише знищуючи наступальні озброєння росіян на території України, Білорусі та Росії, звідки вони б'ють по наших домівках.

Такий ризик існує. Він завжди був. Тому велика увага зараз приділяється західному напрямку, на кордоні з Білоруссю. Йдеться про Волинь, Рівне, Житомир. Смуга від Ковеля до Сарн і на південь. Розуміємо, що може бути військова операція, щоб відрізати нам шляхи постачання на Заході. В армії цілком це усвідомлюють. Тому уважно слідкують за ситуацію в західній Білорусі.

Поки що завдяки відчайдушній та хоробрій боротьбі наших солдат білоруси не наважились почати наступ своєю армією. Розуміють, що будуть шалені втрати так само, як в росіян. Білорусь на сьогодні не готова ще прийняти такі втрати. Також у неї немає достатньої кількості військ, щоб здійснити такий наступ.

Якби бліцкриг був успішний, то не маю жодних сумнівів, що білоруські прапори з'являлися б зараз в Ковелі, Луцьку, Сокалі або на підступах до Львова. На сьогодні вони не ризикують цього робити. Але це не означає, що завтра, виконуючи безумні накази Путіна, не спробують піти в наступ. Навіть розуміючи можливі шалені втрати.

Апеляція до свідомості білорусів зараз не має жодного сенсу. Вони не готові виступити єдиним фронтом проти самопроголошеного президента Олександра Лукашенка, окупаційної російської влади та проти Путіна.

Російські окупанти так само окупували Білорусь, як Крим чи так звані Л/ДНР. Білоруси мають розуміти, що їх країна під окупацією, її використовують як плацдарм і можуть використати як "гарматне м'ясо".

Дуже важко передбачити. Ніхто в Росії не передбачав, що опір української нації буде настільки шаленим. Вони не підтягнули резерви. Власне, зараз це роблять. Можливо, відбудеться перехід до певної фази позиційної війни.

Усе, що їх може зупинити, неспівмірні втрати їх військових та масове знищення техніки. Бо військова техніка – ресурс, який має здатність закінчуватись. Немає в Росії зараз заводів, які безперервно продукують танки, літаки та інше озброєння.

Натомість у нас практично безлімітний резерв, якщо так можна казати - підтримка Заходу. Головне - триматися, бо в нас в перспективі невичерпні запаси військової техніки та озброєння. У Росії таких поставок, такого тилу немає.

Зараз наше завдання – нанести максимальні ураження всіма видами і засобами, які зупинять росіян і завдадуть їм щонайбільших втрат. Це єдиний шлях, що можемо зробити, щоб зупинити наступ, щоб надалі мінімізувати наші втрати.

Росіяни самі не зупиняться. Їх суспільство зомбоване. Будуть продовжувати нарощувати сили біля наших кордонів і відправляти на свідоме знищення своїх дітей.

По-перше, живуть в абсолютно іншій, паралельній та викривленій інформаційні реальності. Нічого не знають і не хочуть знати про реальний стан справ, про втрати. Не знають по російську агресивну війну проти України.

По-друге, Росія дуже велика і смерть сотні людей з однієї з військових частин, як це було в 2014 році з так званою Псковською дивізією, не призводить до жодних реакцій росіян.

У Росії є окремі люди, які розуміють, що відбувається. Але вони не впливають на ситуацію. Решта на сьогодні не готова сприйняти трагедію російського народу, який втягнутий у війну.

Багато хто з захопленням посилає своїх дітей на війну. Не треба тішити себе ілюзіями, що там в найближчій перспективі ситуація зміниться. Цього не буде.

Позиції на Перекопі були добре укріплені. Але слід розуміти, що був фактор кількості. На цій території українських військ було відносно мало. Здійснювати забезпечення і маневри сил та підрозділів, які оперують на херсонському напрямку, було досить складно. Бо вони об'єктивно відділенні Дніпром. Через таку річку здійснювати постачання сил і засобів складно.

На цій території наступ здійснювала велика кількість російських військ, які значно фізично перевищували чисельність українських вояків на цій ділянці. Концентрувати там наші сили і засоби було неправильно. Це могло б призвести до катастрофи на київському напрямку. На це росіяни й розраховували.

Наступ на Херсон теж обмежений для росіян лініями постачання. Вони підійшли до Херсона, а також на північ до Енергодару і Запоріжжя. Але так розтягують свої лінії комунікацій. Можемо діяти по цих комунікаціях, знищуючи їх колони забезпечення, і завдаючи непоправних втрат, які завадять їх подальшому просуванню.

Це не перспектива, а нагальна потреба - всіма наявними засобами ми повинні робити так, щоб земля горіла під ногами окупантів.

Триматися маємо дуже довго. Слід розуміти, що ця війна - надовго. Завдання, яке зараз дуже добре виконуємо - максимально згуртуватися і допомагати армії.

Отримувати бойовий досвід потрібно всім, хто його не має. Усі, хто хочуть в територіальну оборону, не мають цього робити без спеціальних військових знань. Хлопці та дівчата, заспокойтесь і спочатку прийміть рішення, де можете пройти військовий вишкіл, щоб не стати подібними до "гарматного м'яса".

У нас є сили, щоб далі воювати. Щоб виконувати бойові завдання. Але армія потребує підтримки. Кожна бойова людина має бути свідома і підготовлена. Усі, хто бере зброю в руки, мають заздалегідь готуватися, щоб отримати відповідні навички у місцях постійної дислокації чи там де живуть.

Всі сусіди по всіх містах і селах мають гуртуватися і організовувати загони самооборони. Проводити патрулювання місцевості, робити неможливим пересування або будь-яку протидію диверсійних груп на нашій території. Усі незнайомі люди, незалежно від того чоловіки то, чи жінки, у них слід перевіряти документи. Якщо виникає найменша підозра, негайно повідомляти про це відповідним органам – поліції, СБУ. Ми всі повинні бути максимально виважені, зосереджені та уважні.