Камікадзе-ветерани поділилися своїми спогадами

Японські камікадзе — пілоти-самогубці — стали втіленням готовності померти за батьківщину та правителя.

Думки про долю, призначення та сенс самого явища камікадзе різняться навіть серед тих, хто готувався стати солдатами-самогубцями, повідомляє ВВС.

В Японії останнім часом зняли кілька стрічок, котрі возвеличують камікадзе. Країні зараз необхідно підіймати дух патріотизму - під час недавнього соцопитування лише 11% її громадян виявилися готовими воювати за свою батьківщину.

Японському журналісту служби ВВС Маріко Оі вдалося поспілкуватися з двома пілотами-камікадзе, котрі пережили Другу світову війну. Обом чоловікам зараз близько 90 років. На питання, чи справді всі камікадзе були готові беззастережно віддати життя за батьківщину, обоє відповіли — ні.

"Я сказав би, що 60-70% з нас прагнули віддати своє життя за імператора. Решта замислювалися — для чого їм іти на смерть", - розповів 94-річний Осаму Ямада. Війна закінчилася до того, як його відправили на місію.

"У мене не було сім'ї, не було за що триматися і єдиною думкою в моїй голові було, що саме Я маю віддати життя, аби захистити батьківщину. Але ті, хто мали родини, думали геть зовсім по-іншому", - говорить Ямада.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Японія XIX cтоліття очима американського фотографа

91-річний Кеїші Кувахара — один із тих, кого переслідували думки про родину. Коли Кеїші рекрутували до лав пілотів-самогубців, йому виповнилося 17 років.

"Я відчував, що блідну. Я боявся. Я не хотів помирати. Я втратив батька за рік до того. У мене залишилися мати і старша сестра. Я надсилав їм гроші зі своєї зарплати. Я думав, чи будуть вони щасливі, якщо я помру? Чи матимуть вони що їсти?" - згадує японець.

Хлопець вижив, бо двигуни його літака зламалися і він змушений був повернутися. Кувахара згадує, що зітхнув з полегшенням.

"На папері" він був добровольцем. "Чи пішов я добровільно, чи мене примусили? Важке питання, якщо не знаєш, що таке армія", - зітхає японець.

Після війни він відчув неабияке полегшення. Він задумався про те, що треба відбудовувати і перебудовувати країни.

 

Кувахара говорить, що не можна порівнювати камікадзе і терористів-смертників із ІДІЛ, як часто роблять на Заході: "Камікадзе існували тільки тому, що була війна. Атаки так званої Ісламської держави непередбачувані. На мою думку, це абсолютно різні речі."

Ямада, котрий свого часу надто перейнявся ідеями камікадзе, говорить, що йому боляче від того, як західний світ сприймає це явище, не зрозумівши його повністю.

"Камікадзе — це моя юність. Це була невинна річ. Ми всі були "чисті" (в перекладі з японської "камікадзе" означає "невинний вітер" - Gazeta.ua). Все було таким піднесеним. А зараз все говорять, начебто нас примушували," - говорить Ямада.

Він зізнається, що після війни почувався геть розгубленим, спустошеним. Він втратив сенс свого життя. Почувався так, ніби з нього вийняли душу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кольорові фото, як виглядала Японія 1960 року

"Камікадзе готувалися померти. І коли я почув, що ми програли, весь мій світ перевернувся з ніг на голову". Імператор Хірохіто, той самий, за якого Ямада присягався померти, потискав руки американцям.

Покоління дітей, котрі народилися після війни, не можуть собі уявити, як це — бути камікадзе.

Онук Кеїші Кувахара не знає, чим займався його дід в 17 років. Колишній камікадзе говорить, що це і є втіленням тої мирної Японія, яку він хотів створити.

Йошіко - онука Осаму Ямада - знає, що дід готувався стати камікадзе, але тлумачить його досвід по-своєму: "Коли я думаю про його життя, я розумію, що моє життя належить не тільки мені. Я повинна жити заради тих людей, котрі народилися після війни".

×