Згідно із загальноприйнятою думкою, швидке післявоєнне відродження Японії сталося завдяки трьом речам - працьовитості японських робітників і службовців, компетентності японських бюрократів і щедрій американській фінансовій допомозі.
Якщо перші два фактори сумніву не підлягають, то третій викликає запитання: США, звичайно, допомагали Японії, щоб зробити з неї бар'єр на шляху поширення комунізму в Азії, але вирощувати з неї свого економічного конкурента вони не збиралися, пише Радіо Голос Росії.
Конспірологи пропонують уважніше вивчити історію сім'ї матроса Імуріо Ісокави.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ОУН у Другій світовій шукала співпраці з японцями
Історія почалася в 1904 році, коли російський крейсер "Аметист" потопив у Південно-Китайському морі неподалік від Дананга японський міноносець № 125. Вся його команда вважалася загиблою. Але на початку 1906 року французький канонерський човен "Круль" виявив біля берегів Північного Аннама пліт з обірваним і виснаженим моряком. Він розповів, що є єдиним членом команди міноносця № 125, який залишилися живим, його звуть Імуріо Ісокава, і він півтора року провів у повній самоті на одному з Парасельських островів.
Повернувшись до Японії, він три роки лікувався в клініці для душевнохворих, а потім зажив із сім'єю на пенсію від військового міністерства. І лікарям, і своїм близьким він розповідав про якийсь фантастичний скарб, знайдений на острові. Йому, зі зрозумілих причин, довго не вірили. Але на початку 1945 року в будинку вже покійного Ісокави з'явилися люди з Токіо, які дуже цікавилися розповідями старого моряка про скарб. Причому розмову попросили не розголошувати.
А в червні 1945 року до одного з Парасельських островів підійшов японський підводний човен I-409. Його команда і капітан підпорядковувалися людям з японської військової розвідки. Пізніше пілот, який базувався на човні гідролітака, що прикривав його на випадок раптової появи ворожих кораблів, розповів, що бачив з повітря, як матроси виносили з прибережної печери і вантажили на борт якісь бочки. Що було в бочках, не повідомили. Але пізніше розподілили їх всіх на декілька підводних човнів-камікадзе.
У 1955 році пілот гідролітака випадково зустрів в Нагасакі колишнього капітана човна, і той у пориві несподіваної відвертості розповів, що потайки від офіцерів розвідки зазирнув до деяких бочок і виявив, що вони були вщерть набиті перлами, в тому числі й особливо цінними - чорними. Бочок було близько 20, і важила кожна з них не менше центнера, тому весь їхній вміст міг тягнути в той час на 10-15 мільярдів доларів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Хіросімі знайшли рідкісну фотографію ядерного удару 1945 року
Звідки вони взялися на острові? Є версія, що перли належали знаменитому малайському пірату Бумбгваре Анамбасу, який мав у 16 столітті свою базу на Парасельських островах. Там скарб і виявив Імуріо Ісокава. Але куди перли поділися після того, як їх забрав підводний човен I-409?
Після війни кілька чорних перлин вартістю близько 10 мільйонів доларів виявилися в приватній колекції техаського нафтопромисловця Джона Сінкстона. Від нього ланцюжок потягнувся до колишнього головного бухгалтера американської фірми "Радіотекнікс" Рональда Сміта. Він розповів, що незабаром після війни в офіс фірми, яка перебувала на межі банкрутства, прийшли два японці і запропонували вигідну угоду: всі розробки фірми з моменту її створення в 1943 році в обмін на валізу перлів, чимала частина яких була чорними. Американці погодилися, зажили на широку ногу, а в підсумку розорилися. А в Японії з'явилася успішна фірма, яка виробляє різноманітну продукцію військового та цивільного призначення.
Не виключено, що якщо почати з'ясовувати історію деяких найбільш цінних чорних перлин в Європі чи Америці, пошуки виведуть на слід кількох японців, які після війни колесили світом з валізами перлів, скуповуючи розробки новітньої техніки.
7 
1
Коментарі
8