Чому пересічний росіянин відповідальний за війну та геноцид в Україні

Думки у виданні The Hill американського історика українського походження, професора політології в Університеті Рутгерса, США, Олександра Мотиля

Чи несуть пересічні росіяни провину за війну проти України? Як щодо відповідальності? Або вони звільняються від морального гачка?

Недавній звіт двох російських експертів, пов'язаних із Фондом Карнегі, показує, що відповідь лежить десь між першими двома можливостями.

Доповідь під назвою "Альтернативна реальність: як російське суспільство навчилося перестати турбуватися про війну" спричиняє сумні висновки.

"За майже два роки після того, як 24 лютого 2022 року Росія розпочала "спеціальну військову операцію" проти України, російське суспільство звикло жити на тлі жорстокого збройного конфлікту", – пишуть співавтори Денис Волков та Андрій Колесніков. Тут нічого дивного - навіть українці, фізично живучи серед насильства, звикли до війни.

Деякі росіяни активно виступають проти війни і режиму. Деякі, "турбопатріоти", "щиро й агресивно підтримують" Володимира Путіна. На жаль, пишуть автори, "більшість росіян апатична і просто пасивно й переважно автоматично підтримує те, що робить путінський режим, чекаючи, поки все це закінчиться".

Їхня підтримка злочинного режиму Путіна є досить поганою. Набагато гірше те, що "ця частина населення вирішила стати апатичною - їхній стан можна назвати "вивченою байдужістю". В очах таких людей Путін є легітимним лідером, тому його "спеціальна військова операція" також має такою бути".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні

Ключове слово в цьому уривку - "обраний". Коли ви обираєте, то усвідомлюєте альтернативи, і свідомо, навмисно віддаєте перевагу одному над іншим.

Отже, коли росіяни вирішують бути байдужими до звірств, які здійснюють від їхнього імені в Україні, вони повністю усвідомлюють ці злочини, але все ще вважають за краще підтримувати Путіна та його війну.

Зауважте, що мова не йде про активну опозицію. Враховуючи глибоко репресивний характер режиму Путіна та колосальні санкції, які він накладає навіть на незначні вияви незгоди, зрозуміло, й навіть можна пробачити, що росіяни уникають виходу на вулиці, щоб не ризикувати втратити все.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Залужний б'є на сполох: як змінюється підтримка України

Але росіяни, які вирішили бути байдужими, зробили це в опитуваннях громадської думки, а не на демонстраціях. Вони б практично не ризикували, відповідаючи на запитання "не знаю" чи "не можу сказати". Натомість вирішили підтримати Путіна і війну, так само як вирішили не висловлювати свою опозицію чи нейтралітет щодо війни. Одним словом, вони вибирали бути або винними, або відповідальними, або обидва варіанти водночас. Принаймні, зрозуміло, що "п'ята частина російського населення, яке є активними та непримиренними прихильниками війни" однозначно несе провину за звірства, які чинить Росія в Україні.

На жаль, лише близько 20% активно проти війни, згідно з дослідженням Волкова та Колеснікова, і відтак не несуть жодної провини чи відповідальності. Подобається це чи ні, але всі інші хочуть війни.

Коли три чверті або більше росіян схвалюють війну і геноцид, ми перебуваємо в сфері, яка виходить за межі опитувань громадської думки, і включає культуру. Росіяни не дикуни. Але, здається, вони занадто сильно готові прийняти легітимність і владу диких правителів - кровожерливих, жорстоких і зарозумілих тиранів, які, за деякими винятками, панували спочатку Московією, а потім Російською імперією та СРСР.

Росіяни бунтували протягом всієї історії, тому припущення Волкова і Колеснікова, що вони ніколи не виступатимуть проти режиму Путіна, спростовується минулим. Але нормою в Росії було рабство, тоді як вимоги свободи, хоч і анархічні, були відхиленнями від цього.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Московський мехінізм" та об'єднання республіканців з демократами: Карпентер про те, чого чекати Україні

Як кар'єрний офіцер КДБ, Путін знав це, коли прийшов до влади в 1999 році. І він розумів, що вимагання від його пропагандистського апарату спиратися на цю культурну спадщину лише посилить правдоподібність його повідомлення, що Росія знову стане великою, і що Путін - людина, яка це може зробити. Таким чином він зміцнив своє правління.

Результатом є те, що, як кажуть багато росіян і українців, "ми маємо те, що маємо" - рабське населення Росії, яке віддає перевагу злочинності над правосуддям, але яке просто може, якщо обставини сприятимуть цьому, накинутися на своїх володарів, спалити та пограбувати їх маєтки. У цьому сенсі дослідження Волкова і Колеснікова підбадьорить Кремль, але лише до певної міри. Путін і його оточення добре знають, що вони, як і багато їхніх попередників, вразливі до шалених спалахів народного гніву.

Переклад Gazeta.ua

×