Чи зможе Америка витримати дві війни, а може й три?

Скорочена стаття у виданні The Economist

Через три дні після того, як бійці ХАМАС перетнули огорожу Сектору Газа, убивши понад 1400 людей, і викравши ще близько 220, авіаносець США Gerald Ford, найсучасніший в Америки, прибув у східне Середземномор'я у супроводі свого флоту військових кораблів. Друга авіаносна ударна група, очолювана авіаносцем Eisenhower, пливе на Близький Схід, щоб наблизитися до Ірану. У регіон перекидаються авіація та засоби ППО, а також перебувають у готовності війська.

Це яскрава демонстрація швидкості та масштабу, з якими Америка може розгорнути військову міць далеко від дому. Демонстрація сили дає два сигнали. Ірану та його проксі - тримайтеся осторонь. Ізраїлю - ви не самі. Американські війська ще можуть отримати наказ діяти через ознаки, що війна може поширитися. Ізраїль готується до наземної операції, насильство на Західному березі ріки Йордан посилюється, триває обмін ракетним і артилерійським вогнем між Ізраїлем і "Хізбаллою", ліванським шиїтським ополченням, об'єднаним з Іраном, що передвіщає другий фронт.

22 жовтня Ллойд Остін, міністр оборони США, попередив про "перспективу значної ескалації" проти американських військ. Трьома днями раніше американський військовий корабель у Червоному морі збив крилаті ракети та дрони, націлені на Ізраїль збройними формуваннями хуситів, які приєдналися до Ірану в Ємені. Американські бази в Іраку та Сирії зазнають ударів ракет і дронів, імовірно, з боку інших іранських проксі.

"Це найнебезпечніший момент з часів холодної війни. Якщо Іран і "Хізбалла" втрутяться, Америка може відчути себе змушеною відповісти. Чи побачить Китай тоді можливість спробувати щось проти Тайваню?", - стверджує Метью Кроніг з Atlantic Council, мозкового центру у Вашингтоні.

Таким чином президент Джо Байден перетворюється на малоймовірного президента військового часу. Він не перебільшував, коли в недавньому телезверненні сказав американцям, що світ перебуває в переломній точці: "Рішення, які приймаємо сьогодні, визначатимуть майбутнє на наступні десятиліття".

Коли минулого року США діяли, щоб допомогти Україні протистояти вторгненню Росії, багато хто запитував, чи є у них засоби, щоб стримати загрозливий напад Китаю на Тайвань. Питання постає тим гостріше, що Америка також прагне захистити Ізраїль. На думку Байдена, допомагати друзям не тільки можливо, а й необхідно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Москва кілька разів програла битву за Україну" - Євген Глібовицький

"Американське лідерство - те, що тримає світ разом. Американські альянси - те, що забезпечує безпеку для нас, Америки", - заявив він.

Сумніви залишаються. Вчені сперечаються про те, чи і коли "однополярний" світ, у якому Америка охопила світ після холодної війни, повернувся до "біполярного", у якому Америці кидає виклик Китай, а не СРСР. Чи це вже "багатополярний" світ із кількома центрами сили. Джозеф Най, вчений Гарвардського університету, визначив національну владу в трьох вимірах - військова, економічна та "м'яка сила".

У військовому плані Америка залишається колосом. За даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру, на США припадає 39% світових витрат на оборону, за ринковими курсами валют. Економічно світ - біполярний, яким раніше ніколи не був під час холодної війни, з економічним виробництвом Китаю дещо нижчим, ніж американський, за ринковими обмінними курсами, і перевершує його за паритетом купівельної спроможності. Хоча американці залишаються значно багатшими, ніж китайці. "М'яку силу" важче виміряти, але в цьому сенсі світ ще більш багатополярний.

Тим не менш, на Близькому Сході Америка все ще є "незамінною нацією", концепція, яку популяризувала покійна Мадлен Олбрайт, колишній держсекретар США. Це єдина країна, яка хоче і здатна бути посередником між регіональними лідерами і формувати події.

Союзники США у світі ставлять два суперечливих запитання, каже Корі Шаке з American Enterprise Institute, мозкового центру у Вашингтоні. По-перше, чи будуть американські ресурси та увага переключені на Близький Схід? По-друге, чи зазнає невдачі рішучість Америки в тій чи іншій кризі?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Інколи Офіс президента шкодить міжнародній політиці" - Володимир Огризко

"Якщо дозволимо, щоб безпеку Європи дестабілізувала російська агресія, або дозволимо Ізраїлю зазнати жахливої терористичної атаки, вони повірять, що нас не цікавлять жодні інші проблеми", – стверджує вона.

Надійність Америки як союзника зводиться до довіри і спроможності. Враховуючи численні альянси США, науковці давно обговорюють важливість довіри - чи невиконання зобов'язань перед одним союзником впливає на зобов'язання перед іншими? Відмова Америки від війни у В'єтнамі, наприклад, не зашкодила її бажанню захищати Західну Європу. Захід переміг у холодній війні.

Сьогодні постає запитання, чи не підривав довіру до США вихід Америки з Афганістану, чи спонукав він Росію до вторгнення в Україну. Тод Волтерс, колишній командувач силами НАТО, минулого року припустив, що це був один із кількох факторів. Але радник Байдена з нацбезпеки Джейк Салліван наполягає, що фактично вихід з Афганістану "покращив наші стратегічні можливості" реагувати на вторгнення в Україну та загрозу для Тайваню.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: $300 млн на день: скільки коштує війна для РФ

Щодо військового потенціалу, то Америка має постачати зброю Україні, Тайваню, а тепер ще Ізраїлю. Це викликає сумніви, чи зможе її оборонна промисловість задовольнити їхні потреби так само добре, як власні. Загалом США надсилають різну зброю трьом країнам, але деякі вимоги збігаються. Наприклад, бракує артилерійських снарядів калібру 155 мм. Америка, як повідомляється, переправила до Ізраїлю партію, призначену для України. Війна в Україні показала, наскільки великі міждержавні конфлікти споживають величезну кількість боєприпасів. Військові ігри припускають, що під час війни за Тайвань у США швидко закінчаться протикорабельні ракети великої дальності, які були б найбільш корисними для відбиття китайського вторгнення на острів.

Такі проблеми можна вирішити за допомогою часу та грошей, але обох бракує через поляризацію в політики в США та параліч Конгресу. Республіканці, особливо ті, хто дотримується Дональда Трампа й "Америку понад усе", дедалі більш скептично ставляться до війни в Україні. Більше того, Конгрес не міг прийняти законопроєкти після усунення спікера Палати представників Кевіна Маккарті.

Байден сподівається, що міжпартійна симпатія до Ізраїлю розблокує ситуацію. Він попросив у Конгресу $106 млрд на додаткові витрати на національну безпеку. Він прагне завадити майбутнім розбіжним голосуванням щодо України, і виділити країні військову та економічну допомогу на $61 млрд, щоб пережити лютий сезон виборів в Америці в 2024 році. Щоб зробити її більш привабливою, він загорнув ці витрати в інші, які республіканці повинні вважати більш важливими, включаючи $14 млрд для Ізраїлю, $2 млрд на Індо-Тихоокеанський регіон, ймовірно, для Тайваню, $12 млрд на різні заходи для посилення захисту від мігрантів на південному кордоні США, і $3 млрд для оборонно-промислової бази підводних човнів.

"ХАМАС і Путін представляють різні загрози, але їх об'єднує те, що вони обидва хочуть повністю знищити сусідню демократію", - заявив Байден.

Проте війна Ізраїлю відрізняється від війни в Україні кількома аспектами. Один стосується міжнародного сприйняття. Америка допомагає Україні в ім'я статуту ООН, недоторканності суверенних кордонів і прав людини. Захищаючи Ізраїль, США підтримують країну, яка порушує міжнародне право, будуючи єврейські поселення на окупованих територіях, відкидає державність для палестинців і її звинувачують у застосуванні колективних покарань до палестинців, якщо не у вчиненні військових злочинів за її бомбардування та облогу Гази.

Якщо на захисті України західні союзники майже єдині, то щодо Палестини розділені. Резолюцію Ради Безпеки ООН із закликом до "гуманітарних пауз" у бойових діях у Газі підтримали Францією та 11 інших країн, але Велика Британія та Росія утрималася від голосування, а Америка наклала пряме вето на тій підставі, що вона не визнає право Ізраїлю на самозахист.

Другим фактором є власна роль Америки. В Європі вона діє на відстані витягнутої руки, посилаючи в Україну зброю, розвідувальні дані та гроші, але не війська. На Близькому Сході розгортає власні сили, щоб захистити Ізраїль від нападу Ірану та його союзників. Обійми Байдена щодо Ізраїлю щиро відчуваються. Він називає себе сіоністом. Але це також спроба вплинути на Ізраїль і стримати його.

"Якщо стратегія обіймів Байдена спрацює, надаючи більш вивірену відповідь Ізраїлю, люди побачать це як особливе почуття Байдена. Якщо не спрацює, Америку будуть сприймати як воюючу сторону", - каже Еміль Хокаєм з Міжнародного інституту стратегічних досліджень, британського аналітичного центру.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Маємо нову потенційну загрозу через Північну Корею" – Олександр Мусієнко

Регіональна динаміка додає ще один елемент. Арабські держави неоднозначні. Багато хто ненавидить ХАМАС як відгалуження "Братів-мусульман", що кидає виклик їх правлінню, і вони уклали мир з Ізраїлем або підтримують з ним мовчазні відносини. Але коли палестинці воюють, ці країни змушені відстоювати палестинську позицію. Прийнявши послідовні хвилі палестинських біженців, вони не хочуть їх більше. Вони бояться, що Ізраїль таємно хоче вирішити свою проблему, витісняючи ще більше палестинців.

Криза в Газі, зазначає Хокаєм, повернула увагу назад до Палестини після багатьох американських зусиль ігнорувати її або вирішити, нормалізуючи відносини між Ізраїлем та арабськими країнами, а лише потім займаючись проблемами самих палестинців. Проте фінал у Газі навмисно залишений відкритим. Ізраїль наполягає, що ХАМАС не має більше правити Газою. США кажуть, що Ізраїль не має окупувати його знову. Жоден не говорить, якою може бути альтернатива. Прем'єр Ізраїлю Баньямін Нетаньяху, крім того, зробив усе можливе, щоб саботувати палестинську державність. Після натиску ХАМАСу він і багато ізраїльтян ще більше переконаються, що вона становить смертельну небезпеку.

Китай і Росія не можуть запропонувати замінити американську дипломатію, але будуть більш ніж раді бачити американське збентеження і будуть наголошувати на подвійних стандартах США. Напередодні свого візиту до Вашингтону цього тижня Ван І, міністр закордонних справ Китаю, назвав дії Ізраїлю "такими, що виходять за межі самооборони" і ніяк не згадав про ХАМАС.

Переклад Gazeta.ua

×