понеділок, 26 березня 2012 00:00

Сім'я Юрчаків виховує вісьмох прийомних дітей

Родина Юрчаків із села Селище Тиврівського району створила будинок сімейного типу.

— Чотири роки тому ми жили у Вінниці, мали там двокімнатну квартиру, виховували двох синів, — розповідає 42-річна Ольга Юрчак. — У той час ходили до церкви, підгодовували безпритульних дітей. Так їх шкода було, що вирішили для них створити будинок-інтернат. Продали свою квартиру, купили недобудований дім. Коли робили ремонт і почали оформляти документи, нам сказали, що приватних інтернатів немає, але можна створити будинок сімейного типу.

Юрчаки взяли спочатку п'ять дітей із вінницького притулку "Добро". За три роки — ще трьох. Найстарша Світлана торік вийшла заміж.

— Зараз у нас четверо хлопців і шестеро дівчат. В основному всі молодші школярі, — продовжує Ольга Юрчак.

Двоповерховий будинок розташований при в'їзді у Селище. До нього з траси веде ґрунтова дорога.

— Як тільки відкривалися, до нас приїжджав тодішній президент Віктор Ющенко, — згадує Сергій Юрчак, 43 роки. — Обіцяли до хати прокласти асфальт, якщо не буде снігу. Як на зло, сніг випав, і ми лишилися без дороги.

— Президент пробув у нас менш як півгодини, — додає Ольга Віталіївна. — Дав нам 20 тисяч. Питає: "На що витратите?". Кажу: "На шубу". Соціальні працівники аж підскочили, зразу почали пояснювати: "Шуба на будинок".

При вході Юрчаки мають гардеробну. Там кілька рядів взуття й одягу. В будинку три ванні кімнати. Дівчата сплять окремо в кімнаті на другому поверсі. Хлопці теж мають власну.

— До дітей приходять друзі з ночівлею. Ми не забороняємо. От нас усіх запросити до себе накладно, не всі відважуються, — сміється Ольга Юрчак. – Буває, самі з чоловіком ходимо до друзів, робимо собі вихідний, а дітей залишаємо на старших. Нашому Ігореві 21 рік, а Віталієві — 16. Рішення взяти дітей приймали всі разом, сини погодилися. Але бачу, Віталій трохи ревнує, бо йому не стільки уваги можемо приділяти, скільки йому хотілося б.

До Сергія Степановича підбігає 2-річна Аліна. Її взяли торік у листопаді. Щось тихенько говорить. Той прямує до дверей, де на верхній частині лутки прикручені два гачки, чіпляє на них гойдалку.

— Дуже любить папу. Коли привезли Аліну, два тижні не могла звикнути, кричала по ночам. Майже не розмовляла. Зараз трохи нерозбірливо бурмоче, але всі розуміють, — говорить Ольга Віталіївна.

Хазяйка прямує на кухню разом із 14-річною Яною, готують чай. У кухні стоїть два холодильники, кілька лотків яєць, мішок цукру та різні крупи.

— З їжею у нас проблем немає. Їдять усе, що приготую. Іноді, якщо стомлюся, варю макарони та відкриваємо тушонку, — додає Ольга Юрчак. — Тримаємо 10 свиней, курей, качок. Тушонку робимо свою. І городину маємо. Квасимо бочку капусти. Маринуємо багато салатів і овочів. Малину, суницю, вишню заморожуємо для компотів. Яблук заготовили цього року 10 ящиків. Купуємо щотижня по 2-3 кілограми крупи. Від колгоспу дали нам зерна, то на борошно самі мелемо. Хліб та пироги печемо. Молоко купуємо в селі. На тиждень іде 12 літрів. Суп варю у 10-літровій каструлі, вистачає на два дні. А борщ — у ще більшій.

Встаємо всі о сьомій ранку. Сергій розвозить дітей у школи-садочки, я готую обід. Потім гуртки, домашня робота. Прати потрібно щодня. Після відбою о 21.00 я цілу годину вишиваю. Це дуже допомагає розслабитися.

Усі діти Юрчаків відвідують гуртки. Ходять у Гніванську музичну школу, на англійську мову, танці і гімнастику.

Батькам враховують трудовий стаж

Дітей на виховання у будинки сімейного типу найчастіше беруть зі Жмеринського центру соціально-психологічної реабілітації та притулку "Добро".

— Більшість вихованців шкіл-інтернатів це школярі 3-7 класів.  Молодших діток віком до 7 років віддаємо сім'ям, які бажають усиновити дитину, — розповідає Мирослав Борсук, спеціаліст сектору опіки та піклування облдержадміністрації. — У будинок сімейного типу влаштовуємо рідних братів і сестер. Бувало й таке, що одразу забирали п'ятьох.

На виховання можна взяти не більш як 10 дітей із врахуванням рідних.

— Діти часто сваряться і з батьками, і між собою, але всі конфлікти намагаємося вирішити. У нас не було випадків, щоб малечу із сім'ї повернули. Було таке, що батьки-вихователі переїхали в іншу область. Прийшлося дітей перевести в інші родини. Бо за законом дитина-сирота не має права виїжджати  до повноліття з району, в якому осиротіла.

На утримання кожної дитини держава щомісяця виділяє кошти. Батькам враховують трудовий стаж.

 

Зараз ви читаєте новину «Сім'я Юрчаків виховує вісьмох прийомних дітей». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі