Марина Скопчак носить чоловічі туфлі

 

Вінничанка 29-річна Алла Мідляр носить 34-й розмір взуття. Знає всі магазини в місті, де продають взуття нестандартних розмірів.

— Працюю викладачем у Вінницькому торговельно-економічному університеті, читаю лекції студентам, — каже Алла. — Хочеться взути щось модельне і зручне, щоб нога не їздила.

У четвер 1 березня йдемо з Аллою по магазинах. У більшості потрібних моделей немає. Продавці дивляться на нас скоса, пояснюють, необхідний розмір треба замовляти заздалегідь. У магазині "Ля-туфля" на вул. Соборній бачимо окремий стелаж із жіночими туфлями найменших і найбільших розмірів. 34-й розібрали. Є кілька пар на розмір більших. Шкіряні на танкетці коштують від 400 грн.

— Хочу туфлі з високим прямим каблуком, щоб зручні були, — Алла крутить ногою перед дзеркалом. Модель їй не подобається. — Часто доводиться купляти не те, що подобається, а те, що залишається. Багато на що доводиться закривати очі. Коли чоботи великі купляю, то устілки вставляю або з теплим носком одягаю. Міряла якось туфлі. Бачу, великі. А продавщиця каже так серйозно: пришийте резиночку тако, щоб не спадали.

Працівники магазину пропонують залишити номер телефону. Кажуть, коли прийде нова колекція, зателефонують.

— Для жінок із такою малою ногою знайти взуття — велика проблема, — каже директор мережі магазинів у Вінниці Людмила Семерд, 50 років.

— У нас часто питають такі розміри. Іноді купляють одразу по дві-три пари.

За півдня туфлі так і не купили. Наступного дня їдемо на Центральний ринок, там найбільший вибір взуття.

— 33, 34-й? Так то ж дитячі. У нас із 35-го починаються, — говорить продавщиця.

— Купувати взуття не люблю. Для мене — це психологічна травма, — каже Алла Мідляр. — Буває, півдня витратиш і нічого не знайдеш. Взуття купую зазвичай випадково. Якось ми гуляли із подружками і зайшли в "Магігранд". Вони міряли кофти, а в сусідньому бутику продавали взуття. Я поміряла модельні різнокольорові туфлі. Вони мені підійшли ідеально. Грошей при  собі не було. Довелося лишити завдаток і в той же день забрати.

У магазинах кажуть, нестандартні моделі взуття завозять в одному екземплярі.

32-річна Марина Скопчак із Хмільника носить 46-й розмір. Модельні туфлі собі замовляє на Дніпропетровській фабриці.

— До того п'ять років носила кросівки і чоловічі туфлі на шнурках. До них одягала широкі джинси з карманами, — розповідає. — У восьмому класі мала 42-й розмір. На випускний ходила в шльопанцях, які мені зробили на замовлення. А з 20 років маю отаку ногу. У моєї матері нога 40-го розміру, а батько теж носить 46-й. Пару років тому треба було їхати на весілля до сестри. Хтіла під плаття взяти туфлі чи босоніжки. Обходила всі магазини в Хмільнику, потім у Вінниці. Уже в останньому стою, мені шукають щось підходяще, і чую, як власник каже продавщиці: "Хіба на ту бармалєєху можна щось знайти, хай пальці обрубує". Вибігла з магазину, проплакала цілий день, через це не поїхала на весілля. Потім батько став купувати туфлі собі й мені.

Каже, кілька разів пробувала замовляти взуття, але за пошиття нестандартних розмірів майстри беруться неохоче.

— Раз пішла замовляти туфлі до частніка, а він загнув ціну в тисячу гривень, — каже Марина. — Та ще й носами крутять, бо в них нема лекал для нестандартного взуття, треба самому кроїти.

×