— Так інколи хочеться кинути цю роботу. Але потім думаю: ну одягну я туфлі на високих підборах і що далі? Куди я піду? — каже старший сержант Наталія Копач. Вона — санінструктор 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади 8-го армійського корпусу, що в Житомирі. 2004-го жінка була в складі миротворчої групи в Іраку.
У 95-й бригаді служить кілька сотень військовослужбовців. Жінок близько ста. У 13-му батальйоні усі працюють за контрактом. Більшість живуть у Житомирі. Приїжджим виділили гуртожиток.
— Наші жінки-військовослужбовці нічим не гірші від солдатів-чоловіків. Так само стріляють, стрибають із парашутів, виконують накази, — запевняє заступник командира 13-го батальйону В"ячеслав Андрушко, 33 роки.
Обідньої пори у вівторок на військовому полігоні проходять навчання. Десяток жінок тренуються на стрільбищі. Усі в теплих камуфляжах, у касках, штанах кольору хакі та берцах. За спиною в кожної автомат. Жінки з макіяжем, але без манікюру.
— Тут температура завжди градусів на п"ять нижча, ніж у місті, — розповідає старший сержант 35-річна Ольга Теремчук, медсестра. — Так набігаюся інколи на морозі, що не знаю, який крем для обличчя купувати.
В армії Ольга уже шість років. До того працювала медсестрою. Військовою стала через високу на той час зарплату. У лікарні отримувала 80, а в армії платили 280 грн. Зараз має ставку 780 грн. Каже, що на сім"ю ледь вистачає.
— Із чоловіком розлучилися через два роки моєї служби. Ревнував страшенно, не міг поділити із роботою. Зараз не шкодую, що так сталося. Діти залишилися зі мною, — розповідає Ольга. — Я навчилася бути самостійною.
Її підтримує Наталія Копач. Вона якраз відстрілялася.
— Я в Ірак вирішила їхати через сімейні проблеми, — каже вона. — Зараз хочу в Афганістан.
Разом із Наталею в Іраку були дві подруги-колеги. Одна з них, Віра Петрик, там загинула, а друга навчається в Харкові на льотчицю.
Найважчим у роботі була форма, жартує Копач. Камуфляж разом із бронежилетом 20 кілограмів, каска — ще три, на одному плечі автомат, на іншому — аптечка.
Скільки заплатили їй за службу миротворцем, говорити не хоче.
Руслана, яка служить чотири роки, готується до 28-го стрибка з парашутом. Разом із напарником складають парашут. Каже, що це займає 45 хв. Кожен етап перевіряє інструктор. Зробити щось неправильно практично неможливо.
До Міжнародного жіночого дня чоловіки-військовослужбовці накриють для жінок стіл. Даруватимуть посуд та квіти.
8 
35413
Коментарі