— У нас кожен день до 50 нових сімей реєструються. По суботах приходять до тисячі переселенців, щоб отримати продуктові пайки. Видаємо тільки пільговикам — інваліди першої-другої групи, дітям до 16 років і пенсіонерам. Крім того, ввели обмеження — отримують ті, хто перебуває в Києві до 45 днів, — каже 46-річна завідувачка складу Олена Федюрко, що понад місяць працює неподалік Андріївського узвозу. Волонтери збирають одяг, продукти для переселенців і військових.
В одноповерховому будинку на вул. Фролівській, 9 постійно відчинене вікно. Сюди під'їжджають машини, підходять люди з пакетами, передають їх. На складі працюють близько
30 волонтерів.
— Пайок складається з кілограма гречки, рису, макаронів, цукру, пачки чаю, пляшки олії, консерви й банки згущеного молока. Недавно хтось привіз ящик дитячого кефіру. Буває, дають мішок яблук. Окрім продуктів, приймаємо одяг, взуття, іграшки, постіль. Зараз похолодало, в нас ажіотаж. Народ приходить за теплими речами, — додає Федюрко.
— Ось хтось приніс 10 комплектів шкільної форми, новенька — з бірками. Але поки що ніхто її не бере. Мабуть, школярів уже повдягали, — показує речі 40-річна волонтерка Олена Дяченко.
— Беруть теплі куртки. Не вистачає великих жіночих розмірів, та й чоловічих не так багато. Найкращі речі — курточки, чоботи з товстою підошвою — відкладаємо для військових, — розповідає активістка 43-річна Оксана Бровицька. — Приносять візочки дитячі, манежі. Хтось пральну машину "Малютка" віддав. Переселенці часто плачуть у нас. Вони дуже пригнічені через те, що доводиться вибирати чужі речі. Кажуть, дома такий одяг висить, що могли б самі віддати.
На склад із одягом запускають на 30 хв. по 10 осіб. Спочатку дозволяли брати скільки завгодно речей, тепер кількість обмежили — на кожного члена сім'ї дають по куртці.
У дворі лежать мішки з цукром, упаковки з тушонкою.
— Спонсори привезли цукор у мішках. Не знали, що треба кілограмовими пакетами. Будемо розфасовувати, — говорить волонтерка.
Поряд, під навісом, складені пакети з одягом, що приносять кияни. Жінки перебирають і сортують речі.
— У моєї доньки подруга втекла з Луганська з двома маленькими дітьми. Я на роботі написала, що збираю дитячі речі. Так мені їх стільки принесли, що не тільки дітям знайомої вистачило. А ще сюди два мішки привезла, — каже 50-річна киянка Ольга Макаровська.
Стали жертвувати в п'ять разів менше
— Міноборони забезпечило солдатів тільки літніми спальниками та осінньою формою, — каже 36-річна Тетяна Ричкова, волонтерка з Дніпропетровська. — Боюсь, що прийде зима, а теплої форми хлопці так і не побачать.
— Армії бракує всього. Техніка не підготовлена до холодів, не вистачає тосола, масла. Немає буржуйок для обігріву наметів, зимової форми, берців. Регулярна армія підпорядковується Міноборони. Нацгвардійці та добровольчі батальйони — МВС. У Міноборони дуже складна система закупок. Спочатку узгоджують у міністерстві, потім — у Генштабі. Закуплене майно надходить у розподільний центр. І тільки потім його розвозять по бригадах. Процес може тривати до двох місяців. Із закупками для батальйонів МВС все набагато простіше. Відразу після розпорядження міністра товари купують і переправляють у зону АТО.
Після оголошення перемир'я почали менше жертвувати на підтримку армії —
десь у п'ять разів. Цьому є й економічне пояснення — у людей закінчуються гроші. Багато й просто байдужих, які думають: у моєму місті не стріляють, навіщо віддавати кошти на армію. Економимо зараз на тепловізорах, прицілах. Замість них купуємо обігрівачі. Якщо не обігріємо військових, то нікому буде воювати. Хлопці не витримають сирості та холодів.
1 
1
Коментарі