28 листопада в Україні відзначали День пам"яті жертв Голодомору.
— По Україні "чорна" субота. Але одні плачуть, а інші скачуть, — говорить киянин 57-річний Артем Головченко. В Херсоні 1933-го під час голоду померли його бабусі й тітка. — Включив сьогодні телевізор. Одні телеканали прибрали з ефіру навіть музичні заставки. А інші крутили комедійні шоу з Галкіним і концерти Алли Пугачової. З обіду в чотирьох містах почалися футбольні матчі. Уболівальники пили пиво, веселилися, коли забивали голи. Хіба це правильно?
Артем Володимирович на пл. Михайлівській у Києві кладе чотири червоні гвоздики до меморіалу жертвам Голодомору. Розказує, що записав спогади своєї матері про Голодомор і видав їх.
— Мама згадувала, як її матір уже не могла злізти з печі. Старша сестра з колодязя достала піввідра води. На ній зварили три зелені картоплини. Кожну ділили на дрібні шматочки, щоб здавалося більше. Звали матір їсти, а вона уже схолола. Дядько з тіткою поховали її на цвинтарі. Дітей забрали до себе, бо якби самі лишилися, поприходили б голодні сусіди і поїли.
У Софійському соборі зі свічками стоять президент Віктор Ющенко, прем"єр Юлія Тимошенко. Потім їдуть до Меморіалу пам"яті жертв Голодомору, на вул. Мазепи. Президент іде з дружиною Катериною, дітьми, онуками й зятем. Усі одягнуті у чорні пальта. Жінки покрили голови чорними хустками. До підніжжя монумента ставлять горщики зі свічками та кладуть колоски, обмотані чорними стрічками.
— Ми зробили майже неможливе, — виголошує промову Віктор Ющенко. — Встановили імена майже двох мільйонів убитих людей.
Оголошує хвилину мовчання.
"У селі Багачівка Черкаської області на цвинтарі є шість могилок. П"ять маленьких і одна більша. Там поховані брати і сестри мого батька, а поряд — мій дід. Вони померли в 1933-му від голоду", — пише на своєму блозі екс-міністр оборони Анатолій Гриценко, 52 роки.
— 1933-го моїм бабі й дідові виповнилося по 35, — розповідає він по телефону "ГПУ". — У них було семеро дітей, серед них — 6-річний Степан, який згодом став моїм батьком. Мали невелику хатину-мазанку, коло неї гектар землі й коня. Урожай був непоганий, ніхто не очікував біди. Прийшли люди з гвинтівками, оголосили діда куркулем, заарештували і повезли до райцентру у відділок. Забрали коня, реманент, інструменти. Багнетами розпороли перину й подушки — шукали зерно. Витягли з печі глечик із борщем і вилили на землю. Моя тітка, 13-річна Тетяна, заховала на грудях торбочку з квасолею. Їй розпороли одежу, квасолю висипали і розтоптали чобітьми. Протягом тижня п"ятеро дітей померли з голоду. Вижили лише мій батько й тітка.
Діда у відділку били щодня. Випустили за два тижні. Коли він добився додому, його зустріла дружина і лише двійко дітей. Такого горя серце діда не витримало. Він пішов на цвинтар до дитячих поховань і там помер. Якою великою була б наша родина, якби не голод!
У США панахида за жертвами Голодомору відбулася в соборі св. Патріка в Нью-Йорку. Президент Барак Обама закликав пам"ятати про жертв репресій 30-х років в Україні. В Москві панахиду відправили в Богоявленському кафедральному соборі. Її провели за сприяння посольства України. Президент Дмитро Медведєв у заходах участі не брав.
Коментарі
2