— Місцева влада на мусорі бізнес робить. Генпідрядник мав установити на смітнику сортувальну лінію, а замість цього екскаватором все перерили. Мідь вибрали. Замість лінії якийсь муляж поставили, — каже житель райцентру Миколаїв на Львівщині Зеновій Баранецький, 64 роки. З ним і його сином 31-річним Андрієм автомобілем їдемо на сміттєзвалище в урочищі Гроби біля міста.
Полігон створили у 1970‑х, приймав сміття з райцентру та навколишніх сіл. З кінця 2017-го смітник рекультивують за американською технологією — непотріб пересипають суглинком, зверху сформують купол і накриють плівкою.
Про його впорядкування активно заговорили позаторік, після трагедії на сміттєзвалищі біля села Великі Грибовичі Жовківського району Львівщини (найбільше в Україні, площа 30 га. Приймало сміття зі Львова. 28 травня 2016-го загорілося, стався зсув сміття. Загинули троє рятувальників і еколог. Звалище закрили. — ГПУ). На Миколаївський полігон повезли непотріб зі Львова — найбільшу кількість, порівняно з іншими смітниками області. Територія звалища розширилася, стічні води забруднили ґрунтові. Нітратів у колодязній воді в сім разів більше за норму, говорять місцеві жителі.
— Люди, які проводять рекультивацію, кажуть, що пересипають сміття суглинком. Але там насправді майже один пісок. Він не затримує воду, — продовжує Зеновій Миронович. — Вона потрапляє у землю, а далі — у криниці й річку Дністер. Миколаївська санстанція брала проби води. Норма нітратів — 50 мілілітрів на літр. А у нас — 397.
Проект рекультивації звалища громадська рада ухвалила 2013-го. Мали вирити котлован, встелити його метровим шаром глини, насипати піску, прокласти труби, через які стікали б інфільтрати. Однак цієї технології не дотрималися. Нового проекту громаді не показували.
До смітника площею близько 4 га веде дорога біля кар'єру, з якого видобувають пісок. Під'їжджаємо до звалища. Сміття розкидане на площі в кілька десятків квадратних метрів. Решту засипали. На звалищі працює екскаватор. Йдемо до обриву.
— Он, бачте — приїхала вантажівка зі сміттям місткістю 17 тонн. За день тільки вона три ходки робить. Хоча Миколаївська міськрада дозволила завозити 40 тонн львівського сміття на добу, — Андрій Баранецький показує копії рішення міськради. Він — місцевий депутат. — Як позаторік почали масово звозити непотріб, рівень сміття на звалищі піднявся на 3,5 метра.
За 1,5 км від полігона — житлові будинки. Переважно дво- і триповерхові. З вікон чути запах свіжої випічки.
Біля відчиненого гаража з мопедами і велосипедами стоїть 45-річна Мар'яна. Прізвища не називає. Одягнута у спортивну куртку.
— У криницях вода отруєна. Діти поносять, у старших — голова болить, — каже. — Толку, що вони його піском пересипають? Ми протестували проти львівського сміття, дороги перекривали. Та хто нас послухає? Тепер уже мовчимо, бо страшно зайве бовкнути. У мене магазин є. Кинуть якусь хлопавку — кому скаржитися?
Неподалік спиняється 49-річний чоловік. Імені не називає.
— Ми збирали підписи, щоб сюди сміття не везли, — говорить. — Чергували на в'їзді до звалища вдень і вночі. Машини завертали. А потім по базару, де маю ятку, ходили люди і радили не відкривати писка. Бо бізнес закриють. А в мене — діти, їх годувати треба.
Біля крайньої хати — з десяток вуликів. По асфальтованому подвір'ю ходить 46-річний Василь Потурай:
— Люди вам про звалище ніц путнього не скажуть. На городи самі цистернами хімію у землю вливають, щоб уродило.
Запрошує до меблевої майстерні на другому поверсі будинку. Наливає трав'яного чаю з медом.
— Я за то, щоб тут сміттєзвалища не було. Але воно є, — продовжує Василь Потурай. — Фірма "Екотех" його впорядкувала. Миколаївське сміття забирають безкоштовно, а за кожну машину львівського вносять 30 гривень у міський бюджет. Обласна адміністрація платить Миколаєву субвенції. А вода сюди проведена зі Стрийського полігону. Криничною ніхто не користується.
У центрі міста біля будинку культури зустрічаємо депутата міськради Володимира Савчина, 35 років:
— Представники фірми, яка займається рекультивацією, запевнили: від майбутнього захоронення сміття місто отримає користь. Але цифр не називають. Так само не говорять і про терміни, коли завершать роботи з упорядкування звалища та складуть карту для захоронення сміття.
Міський голова 38-річний Андрій Щебель заявив: місто за згоду приймати львівське сміття розраховує на транш від обласної влади у 590 тис. грн (таку ж суму Миколаїв отримав торік. — ГПУ). Ще згодом — 3 млн грн. Ці гроші підуть на розвиток міської інфраструктури.
Рекультивацією звалища займається компанія "Екотех". Її заснувала фірма "ГрінЕра", яка забирає і вивозить усе львівське сміття.
Договір із Миколаєвом про співпрацю підписали у квітні 2017-го. Але через протести громади — припинили роботи. Відновили упорядкування звалища 24 листопада. Витратили 28 млн грн. Взамін матимуть дозвіл на подальше користування територією полігону та збір біогазу.
Із директором "Екотеху" Сергієм Терещуком та керівником "ГрінЕри" Богданом Михалусем зустрічаємося у львівському ресторані "Шопен". Чоловіки замовляють каву.
— Коли починали роботи на звалищі, сміття там уже не було куди складати. Ми поставили цілодобову охорону. Провели електроенергію, оформили міні-офіси, зробили технічну документацію на землю, — жестикулює 36-річний Сергій Терещук. — Поставили відеоспостереження і тепер кожен може прийти в міськраду й подивитися, що відбувається на звалищі.
— Місто дозволило нашій компанії у рік завозити на полігон 50 тисяч тонн відходів. Обрали цей смітник для інвестицій, бо зручно розташований географічно, — каже 52-річний Богдан Михайлусь. Тримає останню модель айфона. — Сміття, що є на звалищі, пересипаємо суглинком. Так роблять в усьому світі, бо глина — нерентабельна. З непотребу зробимо купол і накриємо плівкою. Вода не проходитиме крізь сміття і не потрапить у землю. Поставимо сортувальну лінію. А влітку почнемо облаштовувати нове місце для захоронення сміття. Буде зроблено за технологією США, відповідно до всіх екологічних норм. Дно котловану встелимо синтетичною глиною, потім — плівкою, волокном. Поставимо труби, що збиратимуть інфільтрат. Зверху — синтетичне волокно. Усе засиплемо піском.
29 000 стихійних звалищ у середньому утворюються в Україні щороку. Найпроблемніші області — Волинська та Луганська, кажуть екологи.
Не маємо упорядкованих звалищ
В Україні немає жодного легального звалища, облаштованого за державними нормами, каже еколог міжнародної організації "Екологія-Право-Людина" Алла Войціховська, 45 років:
— Полігони переважно стихійні. У радянські часи рили котловани і складали туди сміття. У кращому випадку, дно встеляли глиною. Такі смітники не мають відведення, систем збору й очищення стічних вод і біогазу. Днища полігонів не ізольовані. Тому стоки забруднюють ґрунти й підземні води. Біогаз, що утворюється внаслідок перегнивання сміття, забруднює атмосферу і спричиняє загоряння.
Алла Войціховська радить перестати звозити сміття на такі полігони.
— За екологічними нормами, їх потрібно рекультивувати усі, а для відходів побудувати сміттєпереробний завод. Він безпечніший для довкілля.
3 
1
Коментарі