— Мій дєдушка тоже міг такий хрест витесати, він столяр. Треба було у нього попросити? — 26-річна Ірина Губчакевич із села Голинчинці Шаргородського району Вінниччини говорить до подруг під час хресної ходи до Йосафатової долини за 3 км від села. Туди щороку їдуть десятки тисяч вірян з усієї України.
О сьомій ранку паломники з'їхалися 170 автобусами та 200 автівками. Несуть і везуть із собою хрести. Великі 2-метрові тягнуть по кілька людей. На дорозі здіймається курява. Віряни переходять на поле. Йдуть стернею. Дівчинка років 9 роззувається і йде босоніж.
— Саму долину окружають чотири села, — розповідає Лариса Ставнійчук, 55 років, із райцентру Бар на Вінниччині. — І у святій криничці з цілющою водою джерело б'є навхрест. Із чотирьох сторін вода стікає і створює водяний хрест.
— Два роки тому начальник не відпустив мене з роботи. Сам єврей, цього не сприймає, — каже Галина Комар з Бара. — У брошурці про долину читала за єврейку з Джурина. Три роки сліпою ходила через катаракту. Повірила у Божу Матір і попросила принести води з долини. Через два тижні зрячою стала.
Сюди приїжджають молитися за рідних, просять у Бога здоров'я. Біля похідної церкви паломники вішають на першому хресті натільні хрестики.
— Немовляті з Хмельницького зробили операцію, яка віддала на ножки, — віряни згадують випадки зцілення. — Мати щомісяця наймала машину і їхала на долину купати дитя протягом трьох років. І дитина повністю одужала. У 5-річної місцевої дівчинки через зараження рани інфекцією почала гнити рука. До сходу сонця, з молитвою, родичі принесли цілющої води від хрестів і наклали компрес. Дитина моментально заснула. Уранці компрес зняли. Пухирі зійшли, й рука ожила.
Біля долини у вагончику два роки живе послушник Миколай. Зберігає у себе милиці, які торік залишила одеситка.
— Умивалася водою з криниці, мочила ноги. Геть ночувала у долині, а на ранок встала і пішла своїми ногами. Ті милиці так і лишила. За таке зцілення передала ікони до храму, — згадує сільський голова Голинчинців 35-річний Юрій Олійник.
У похідній церкві митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Симеон починає літургію. Опісля священики сповідують і причащають парафіян. Запрошують на трапезу. Обід приготували люди із сусідніх сіл. Пригощають борщем, кашею, рагу, картоплею з квашеними огірками та помідорами. У жменю дають по кілька шматків хліба. На десерт роздають кавуни.
Хресні ходи організовують ушосте. За ці роки встановили понад 10 тисяч хрестів. Їх усі підписують — від якої родини і з якого міста. Цьогоріч закопали більш як тисячу. Хрести привозять паломники з України, Молдови, Росії, Білорусі.
— 15 серпня 1923 року місцевий житель Яків Мисик пас корову. Його онука 12-річна Харитинка над криницею побачила явлення Богородиці. Про це розказала діду. На місці її явлення забив струмочок. Відтоді тут установлюють хрести, — переповідає вірянка Наталія Сауляк, 57 років, із Томашполя. — Через два роки у долині стояли 17 тисяч хрестів. Влада організувала судовий процес. У пастуха Якова Мисика вимагали, щоб відмовився від того, що бачив Божу Матір. Він не здався. Тоді його кинули у підвал, де чоловіка живцем з'їли щури.
У долині добудовують купальню. На сходах роззуваються і до басейну заходять босі. Набирають цілющу воду з кранів у пляшки та бачки.
— Тоннами її беруть звідси із сусідніх сіл. Варять із неї їсти. Про гастрит можна забути, — говорить Юрій Олійник.
3 
1
Коментарі