Святослав Шевчук очолив греко-католицьку церкву

"Нині не служимо в білому, переоблачайтеся", — отець у червоних ризах оглядає колону священиків біля дерев'яної церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці на Лівому березі в Києві. Біля вуха тримає мобільний. Хресна хода рушає до Патріаршого собору. До нього 100 м. Останнім іде Патріарх Святослав (Шевчук) — новообраний глава Української греко-католицької церкви. У неділю його возвели на престол.

Отець у білому біля мікроавтобуса переодягається у вишневе і доганяє колону. Біля собору зібралися з півтисячі людей. Заступник глави Адміністрації президента Ганна Герман стоїть одразу за Патріархом і не зводить очей із митри, що виблискує коштовним камінням. О 10.03 усі рушають у храм.

Попередник Патріарха Блаженнійший Любомир Гузар сидить ліворуч від престолу разом із єпископами східних католицьких церков. Неподалік відвели місце для поважних світських гостей. Поруч із подружжям Ющенків стає Ганна Герман. Позаду — Арсеній і Терезія Яценюки.

Хор співає "Аксіос" — "гідний" грецькою мовою. Владиці Святославу подають предстоятельський омофор із п'ятьма нашивками. Архієпископ Львівський Ігор Возняк вручає митру і жезл.

— Я вже не знаю, як переконати сина, щоб так не робив. Не слухає, — у лівому кутку сповідається жінка. Стоїть навколішки на килимку, кинутому на бетонну долівку. Священик на стільчику ховає руки під курткою — стіни церкви промерзли.

Після 11.00 людей у храмі більшає. "Годинник не перевели", — виправдовуються перед знайомими. Ректор Києво-Могилянської академії Сергій Квіт виходить із церкви.

— У моїй родині були священики греко-католики, — каже. — Одні загинули під час війни, інші не перейшли на комуністичне православ'я після собору 1946-го й відсиділи по 10 років у таборах. Тому я дуже особистісно переживаю історію УГКЦ. Нинішня подія дуже оптимістична. Переваги цієї церкви — молодість і освіта.

Режисер 53-річний Сергій Проскурня стоїть на службі у чорному плащі, подібному до френча.

— Можу і в галіфе й чоботях прийти. Це модерна церква, — каже після урочистостей. — У живому театрі на сцені грають не актори, які завчили чужий текст, а особистості, які залишають слід у твоїй душі. Саме такою є УГКЦ. Церква відкрита, з живою атмосферою і творчими амбіціями, а не психологічними.

Владику Святослава тричі садовлять на престол. Це — центральний момент інтронізації.

У дверях з'являються медики у червоних куртках: приводять до тями чоловіка в правому крилі храму, який зомлів.

Після служби Патріарх дякує українською, італійською, польською, англійською та іспанською мовами. Згадує Блаженнійшого Любомира Гузара, вище керівництво в Апостольській столиці, єпископів, які обрали його на синоді, батьків, земляків зі Стрийщини. Лівою рукою тримає жезл, пальці злегка тремтять.

У храм заходить глава Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Патріарх Святослав помічає його високу білу митру із золотим хрестом.

— Хочу прийти до вас у гості поговорити про Христову Церкву, — звертається до Філарета.

— Я прийшов до братів своїх, — через 2 години скаже православний владика. — Попередники Патріарха Святослава закликали до порозуміння між православними та греко-католиками, бо ми з тіла однієї матері.

Після служби єпископи виходять на сходи фотографуватися. Коли владики Любомир, Святослав і Філарет стають поруч у першому ряду, люди аплодують.

×