Протягом грудня в боях Україна втратила сім воїнів

Публікуємо поіменний список полеглих у грудні 2018 року захисників України. Нам відомо про смерть 13 бійців. Сім — бойові втрати. ­Інформація про деяких — неповна.

Наймолодшому із загиблих було 22, найстаршому — 49. Найгострішою була ситуація 13 грудня, тоді Україна втратила двох бійців. 4 грудня було найбільше обстрілів — 24.

Поранення отримали 24 захисники України.

Російські окупаційні війська порушували режим тиші 316 разів.

23 грудня окупанти вперше за рік не порушили режим тиші.

Починаючи з 00:00 29 грудня 2018 року на Донбасі почався режим тиші у зв'язку з Різдвяними святами.

Бойові

4 грудня

Богдан Хлівний, 25 років, з Кривого Рогу Дніпропетровської області. Загинув неподалік села Новозванівка Попаснянського району Луганської області. Богдан стояв на посту, коли у нього вистрелив снайпер. Служив на посаді навідника у 1-му батальйоні 14-ї механізованої бригади. Контракт на службу підписав у вересні 2016-го.

Залишилась мати і брат-близнюк Андрій.

7 грудня

Олександр Коломієць, 29 років, із села Маркізівка Золотоніського району на Черкащині. Загинув від кульового поранення на позиціях поблизу села Богданівка Волноваського району на Донеччині.

2007 року Коломієць закінчив Драбівський інтернат. Після строкової служби в 72-й бригаді працював охоронцем у черкаських фірмах.

2014-го мобілізований до 128-ї гірсько-штурмової бригади. Служив на посаді заступника командира бойової машини. У боях за Дебальцеве дістав контузію, після лікування боронив Станицю Луганську. 31 березня 2016 року підписав трирічний контракт.

Залишилися батьки і сестра.

13 грудня

Владислав Простяков, 22 роки, з міста Вільногірськ Дніпропет­ровської області. Загинув від поранень, отриманих поблизу села Гнутове Маріупольского району на Донеччині. Позиції обстріляли з великокаліберного кулемета.

Владислав за освітою — кулінар. Жив у Дніпрі. Після проходження строкової служби 2016-го підписав контракт із 79-ю десантно-штурмовою бригадою.

Залишилися батьки.

Віктор Куроп'ятник, 45 років, із села Аджамка Кропивницького району Кіровоградської області. Загинув від кулі снайпера поблизу Гну­тового на Донеч­чині.

2015 року пішов за мобілізацією на службу в морську піхоту. Став штурмовиком у 501-му батальйоні морської піхоти.

— Хороший чоловік був. Веселий, простий. Командир 3-го відділення 1-го штурмового взводу 3-ї десантно-штурмової роти, — згадує ветеран Тарас Чмут, 27 років. Служив разом з Віктором.

Новий контракт підписав у жовтні 2018-го з 79-ю десантно-штурмовою бригадою.

Залишилися дружина і троє синів.

15 грудня

Денис "Мол" Лошкарьов, 39 років, із Херсона. Загинув від кулі снайпера поблизу села Гнутове Маріупольского району на Донеччині.

Командир відділення снайперського взводу батальйону спецпризначення "Донбас" 15-го окремого полку Національної гвардії.

За освітою — юрист. Активний учасник Революції гідності, колишній лідер ­херсонської "Самооборони". Керував "Українською військовою організацією Херсонщини". Був головою апеляційного комітету обласної федерації футболу.

— Лошкарьов є одним із символів ­херсонського Майдану. Увійде до історії, як один із найвідоміших наших земляків, — каже громадський активіст Павло Подобєд, 30 років. — Денис загинув як воїн — зі зброєю у руках.

Отримавши у лютому 2015-го повістку, підписав контракт на службу до закінчення особливого періоду. Пройшов бої за Широкине. Із групою снайперів-­розвідників виконував завдання у складі Сил спеціальних операцій із розвідки та контрснайперської боротьби по всій лінії фронту.

Залишилися дружина, двоє синів і ­донька.

17 грудня

Олексій Гребенюк, 49 років, з міста Кролевець на Сумщині. 7 листопада отримав важке поранення у живіт поблизу Новолуганського на Світлодарській дузі. Із госпіталя в Бахмуті Гребенюка доставили до реанімації в Харків. Звідти бійця літаком переправили в столичний Головний військовий клінічний госпіталь. Помер через 40 діб так і не прийшовши до тями.

Гребенюк брав участь у бойових діях в Афганістані в 1987–1989 роках, ­нагороджений медаллю "За бойові заслуги".

У березні 2015-го почав служити за ­мобілізацією у 17-й танковій бригаді. Вісім місяців пробув удома. Після відпочинку підписав контракт на три роки з 72-ю бригадою ім. Чорних Запорожців. Повернувся на фронт. Служив на посаді снайпера.

Залишилися дружина, син і донька.

25 грудня

Євген "Сталкер" Тоненьков, 28 років, із Маріуполя на Донеччині. Останнім часом жив у селі Старий Розділ Миколаївського району на Львівщини.

Загинув від кульового поранення в голову неподалік селища Кримське Новоайдарського району на Луганщині.

Служив навідником у 109-му батальйоні 10-ї гірсько-штурмової бригади.

На війну пішов 2014-го. Воював у ­батальйоні спецпризначення ­"Донбас" Нацгвардії — боронив ­Широкине. Потім — у складі 16-го батальйону територіальної оборони "Полтава".

У Євгена залишилися 2-річний син та дружина Мар'яна — медик, несла службу разом із ним. Пару називали "обличчями 10-ї бригади", символом того, що "Схід і Захід ­разом".

— Не важливо, яка там політика відбувається. Треба захищати свою країну. Бо якщо піти з цих окопів — що буде далі? — казав Євген.

Небойові

1 грудня

Олександр Іванішко, 31 рік, з міста Кам'янське Дніпропетровської області. Загинув унаслідок нещасного випадку у зоні Операції об'єднаних сил, місце й обставини не уточнені. Молодший сержант, старший механік-водій у 92-й бригаді. Службу за контрактом почав у лютому 2018-го.

Залишились батьки.

6 грудня

Віталій Василевський, 51 рік, із Чернівців. Помер на Луганщині від ішемічної хво­роби серця. Солдат у 44-й бригаді. Призваний на військову слу­жбу у вересні 2018-го.

Залишилася мати.

13 грудня

Олександр "Гашан" Конопльов, 46 років, із міста Підгороднє Дніпропетровської області. Помер на полігоні від серцевого нападу. Старший солдат, служив у 74-му розвідувальному батальйоні в диверсійній роті.

Залишилась мати.

В'ячеслав Мороз, 50 років, із села Добровілля Васильківського району Дніпропетровської області. Помер від серцевого нападу в зоні Операції об'єднаних сил. Військовослужбовець відділення зв'язку у 79-й десантно-штурмовій бригаді.

24 грудня

Остап Крушельницький, 51 рік, із села Стратин Рогатинського району ­Івано-Франківської області. Помер від гострої серцевої недостатності у зоні Операції об'єднаних сил на ­Луганщині. Старший солдат 8-го батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади.

Залишилися мати, дружина і троє ­дітей.

26 грудня

Ігор Тарновецький, 33 роки, із села Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області. Помер від серцевого нападу в зоні Операції об'єднаних сил. Старший лейтенант у 28-й механізованій бригаді. Воював з 2015 року. Востаннє вирушив на фронт 19 грудня.

Залишився батько.

136 українських бійців загинули у боях на Донбасі за 2018 рік. Ще 786 поранені. Таку інформацію повідомляє Генштаб ­Збройних сил України. Із весни 2014-го в ­російсько-українській війні загинули 2914 військовослужбовців.

Олександр Фоменко служив 25 років

15 грудня на Житомирщині розбився винищувач Су-27. Майор 43-річний Олександр Фоменко виконував вправи з бойової підготовки у складних метеорологічних умовах. Літак упав при заході на посадку за 1,5 км від посадкової смуги. Пілот загинув.

Олександр Фоменко народився в місті Шостка Сумської області. Закінчив Харківський університет Повітряних сил ім. Івана Кожедуба 1996 року.

Мав посаду начальника повітряно-вогневої і тактичної підготовки у 39-й бригаді тактичної авіації командування "Центр" Повітряних сил Збройних сил України. Служив упродовж 25 років.

Загальний наліт пілота становив 482 год., з яких 45 год. — 2018 року. Брав участь в антитерористичній операції на Донбасі.

Обставини події з'ясовують фахівці Державного бюро авіаційних розслідувань та правоохоронці.

В Олександра Фоменка залишилися батьки, дружина і донька-восьмикласниця.

×