17-річна Наталя Кузьменко працює промоутером у полтавському турагентстві. Роздає рекламні листівки двічі на тиждень. За годину отримує від 10 грн.
— Робота — на витривалість, особливо моральну. Часто доводиться стояти на сонці. Перший конфлікт був біля підземного переходу. Прибиральниця стала кричати, що я її мусорки листівками засмічую. Тільки я відійшла, на моє місце став хлопець. До нього жінка не чіплялася, бо втричі більший за мене.
Через людей плакала. Роздавала листівки в центрі міста. Іде жінка років 40. Даю їй рекламку. Як лясне мене по руці й давай на всю вулицю кричати, що я дурепа, якийсь мусор їй тикаю. Рука напухла, боліла.
Наталя найчастіше стоїть у центрі міста чи біля ринків.
— Улітку можна працювати й цілий день, але то важко. Найдовше витримала 5 годин. Моя норма — 2,5 години. За цей час роздаю 250–300 листівок.
Промоутери б'ються за місце. Якщо разом роздають листівки від магазину і туристичного агентства, то ще нічого. Як сходяться від різних туроператорів — не робота, а колотнеча. Спочатку стаєш попереду конкурента. Він обганяє тебе, а ти його. І так доки не відійдеш далеко від людного місця. Тоді повертаєшся назад, і все починається спочатку.
Роботу промоутерів постійно перевіряють. Заборонено давати по кілька листівок в одні руки.
— Раз підійшла жінка, детально про все розпиталася. Згодом я дізналася, що вона сусідка шефа. Похвалила. Після цього мені стали платити по 13 гривень за годину, — говорить Наталя. — Гроші витрачаю на біжутерію, ходжу в театр, купую книжки, окуляри, футболки. Словом, те, без чого можна обійтися, але хочеться купити.
2 
1
Коментарі