"Продукти привозимо з дому, бо тут кілограм м'яса коштує 140 гривень"

— Підписала контракт на півроку. Боюся, що довше в Криму не витримаю, — каже 29-річна Олександра Кулікова з Рівного. З червня працює в Сімферополі.

— Запросили на посаду логіста. Платять 21 тисячу рублів — це 8 тисяч гривень. Я в цій сфері четвертий рік. Працювала в Рівному, більше 4 тисяч заробити не вдавалося. Потім на фірмі почалися скорочення, гроші затримували. У червні отримала зарплату за лютий. До Криму запросили на роботу в компанію, з якою співпрацювала до анексії півострова. Надали безкоштовне житло, 3-разове харчування. Батьки боялися відпускати. А я поїхала. Це — наша земля, і ми її повернемо як не через п'ять, то через 10 років. Мусила стати на міграційний облік і отримати дозвіл на роботу. Тим, хто приїжджає на сезонні заробітки, офіційне працевлаштування не світить. Колега порадила привезти з собою запас косметики, засобів гігієни, шампунів, бо в Криму все у півтора-два рази дорожче. Поставки нерегулярні, тому деякі товари в дефіциті.

Організовувати перевозки на півострів непросто. У мене напрацьована база. Але не всі водії готові возити продукти, будматеріали, техніку чи меблі в Крим. Пропонуємо у півтора-два рази більшу оплату, але ажіотажу серед далекобійників нема. Бояться, що простоять кілька днів у черзі на кордоні.

— Сунутися у Крим не радив би. Розводять на кожному кроці, — говорить будівельник 53-річний Артем Поліщук із міста Ковель на Волині. Будує дачу під Ялтою. — Якщо зважилися, шукайте контору, де зарплату платять щотижня. Якщо місяць проробили, а грошей не дали, міняйте роботодавця. 90 відсотків, що не отримаєте зарплату. Коли півострів був українським, можна було заробити не менш, ніж у Європі. Зараз будівництво багатьох об'єктів призупинили. На дачі, що будую, за півтора року змінилися три власники. Зарплати пропонують не вище як 7 тисяч гривень. Працюємо із квітня до жовтня. Продукти привозимо з дому, бо тут кілограм м'яса коштує 140 гривень, десяток яєць продають по 20–24, літр пива — 40 гривень. Живемо у вагончиках. Є літній душ і електроплитка, щоб розігріти обід.

— У Крыму своих безработных хватает, но работать за 8–10 тысяч рублей — 3–4 тысячи гривен — они не хотят. Многие поехали в Москву, — розповідає менеджер сімферопольського кадрового агентства Інна Захарова, 48 років.

— Курортний сезон знову провалився. Туристів мало, тому в ресторани й готелі влаштуватися майже нереально. З'являються три-чотири вакансії на тиждень. І то — працівники перебігають з одного готелю в інший, де більше платять. Багато розважальних закладів скоротили штат.

Жінок до 45 років наймають на сезон збирати ягоди. У березні відкрили швейний цех неподалік Сімферополя. Шукали шістьох швей. Обіцяли 14 тисяч рублів зарплату — це 5,3 тисячі гривень. На робоче місце претендували четверо працівниць.

Багато місцевих фірм просять знайти працівників із материкової України, бо до роботи ставляться відповідальніше, ніж місцеві. Затребувані торгові представники, бухгалтери, адміністратори. Хірургам пропонують зарплату від 25 тисяч рублів — майже 10 тисяч гривень. Медсестрам обіцяють платити 3,5 тисячі гривень. У травні шукали на роботу аніматорів і вожатих у літні табори. Перевагу надавали людям із російськими паспортами. Багато обслуговуючого персоналу приїхало з російської глибинки. Влаштовуються садівниками, прибиральниками, сортувальниками, посудомийниками.