— На початку війни ми мали окремі підрозділи, що не втратили боєздатності, — каже військовий експерт 38-річний Олексій Арестович. — Це були аеромобільні бригади: 25-та, 95-та, 79-та, 80-та, механізовані.
— Було від 500 до 1,5 тисячі солдат при потребі до 4 тисяч. Були контрактники — водії чи музиканти оркестру. На бригаду боєздатною була одна рота, як от розвідники. Найпідготовленішою вважали 36-ту бригаду морської охорони в Криму. За наказом комбрига перейшла на бік ворога. Дехто повернувся.
Мали п'ять-шість тисяч війська, яке могло вийти з частин технікою, що заводиться. Їх і кинули на Донбас. Виглядало це так — 20 чоловік стояли на перехресті, і це вважали потужною обороною. Ще 20 їхали трьома БТРами — це була потужна атака. На 500 кілометрів фронту було шість тисяч бійців. Це — ніщо. Коли в Артемівську тримали базу, на постах стояли по бійцю.
Почали мобілізацію. До червня стало удвічі більше — 12–16 тисяч солдатів. Цими силами ми пішли в наступ. Їх було замало, але фактично розгромили ЛНР і ДНР. В серпні росіяни ввели шість-вісім тисяч солдат. Ми відкотилися назад, бо не мали резервів. Ця лінія за півтора року не змінилася, окрім Дебальцевого. Тоді на фронті в нас було 20–30 тисяч — 40 чоловік на кілометр. Оборона мала осередковий характер. Їхня розвідка вираховувала позиції, била по них. Тепер уже є друга, третя лінії оборони. Просуваємося сірою зоною.
За рік після Мінська-2 армія змінилася. Відновили авіацію. Є відмобілізоване 250-тисячне військо. Не менш як 40 тисяч — у зоні АТО. Командири навчилися керувати. Наша армія може розгромити Росію, навіть якщо та піде в наступ з авіацією. Втратила стратегічну ініціативу, а ми наростили сили.
Варто накачувати армію сучасною зброєю. Бракує протитанкових ракетних комплексів. Аеромобільні бригади отримали їх. Відновлюють старі, купують у Болгарії, Чехії, Румунії. Аде треба більше. Також засоби розвідки — від радіо до безпілотників. Їх надають, але замало.
167 363 солдатів та волонтерів отримали статус учасника бойових дій. Про це заявив президент України Петро Порошенко 14 квітня.
Хроніка АТО
12 квітня 2014 року озброєні бойовики захопили міський відділок міліції в Слов'янську на Донеччині. 13 квітня 2014-го відбувся перший бій, під час якого загинув боєць спецпідрозділу "Альфа" й один із бойовиків.
Навесні 2014-го бойовики закріпилися в Донецьку і Луганську, захопили Слов'янськ, Краматорськ. Українські військові не раз штурмували їхні позиції. 2 травня встановили контроль над телевежею на горі Карачун.
11 травня бойовики провели референдум. Нібито 90% населення "визнали" ДНР і ЛНР самостійними державами. Явка виборців "становила" 107%.
5 липня 2014 року українські війська звільнили Слов'янськ, Краматорськ і Дружківку. Потім — Костянтинівку, Артемівск, Лисичанськ, Сіверськодонецьк і впритул підійшли до Луганська.
26 травня 2014 року почалися бої за Донецький аеропорт. 6 травня аеропорт припинив роботу. Українські солдати стійко тримали оборону. За це сепаратисти назвали їх кіборгами. 13 січня обвалилася диспетчерська вежа з українським прапором. 22 січня 20 солдатів із боями вийшли з терміналів, 16 були поранені й потрапили в полон.
18 серпня 2014 року українські війська зайшли в місто Іловайськ на Донеччині. 28 серпня — опинились у подвійному оточенні. В Україну вперше ввійшли російські частини. Пообіцяли відкрити коридор для виходу. 30 серпня підрозділи почали виводити, але їх розстрілювали. За даними військової прокуратури, загинули 366 бійців, 429 — поранені.
Тяжкі втрати спонукали українську владу укласти перемир'я. Протокол підписали 5 вересня у Мінську — про відведення бойовиків, важкого озброєння та заборону польотів бойової авіації й безпілотників.
24 січня 2015-го бойовики обстріляли "Градами" околиці Маріуполя. Снаряди влучили у блокпости ЗСУ та житловий район. Загинули 30 людей, поранені — 93, зокрема діти.
11–12 лютого 2015 року представники України, Росії, Німеччини та Франції уклали Мінські угоди. Вони досі не виконані. Росія вимагає записати автономію Донбасу в Конституції України і провести вибори фактично під контролем Москви. Україна ж — спершу припинити вогонь, вивести зброю і військових. На Донбас має прийти легітимна влада: суди, прокуратура, поліція.
18 лютого 2015 року майже 3 тис. українських бійців залишили Дебальцеве. Захищали його з кінця липня 2014-го. 10 лютого бойовики захопили селище Логвинове. "Дорога життя" на Артемівськ прострілювалася з трьох боків. Повністю оточити його не змогли.
На початку березня 2016-го бойовики посилили обстріли у місті Авдіївка під Донецьком. В кінці лютого українські підрозділи зайняли Авдіївську промзону. Це дає вогневий контроль над трасою Донецьк — Горлівка і передумови для звільнення Донецька, кажуть експерти.
2 
1
Коментарі