23 серпня ввечері з двома волонтерами з райцентру Тростянець на Вінниччині веземо гуманітарну допомогу на Донбас. Місцеві жителі закупили консерви, солодощі, крупи, медикаменти.
У Полтавській і Дніпропетровській областях на білбордах — привітання з Днем Незалежності. При в'їзді на Луганщину зникає будь-яка українська символіка. За словами водія, вантаж маємо доправити в Іловайськ на Донеччині. Дорогою заїжджаємо на базу батальйону "Донбас". Відкриваємо автомобіль, щоб вивантажити харчі.
— Це треба везти тим, хто потребує. В нас все є, — показує склад із продуктами завгосп Сірко. Імен і прізвищ вояки не називають. — От, в Іловайську, складно, їжі місцевим не вистачає. Дороги побиті "Градами".
Чекаємо вказівок, як дістатися Іловайська. Військові забороняють їхати через обстріли. Завгосп дозволяє лишити половину продуктів на складі. Про те, що сьогодні День Незалежності, вояки навіть не згадують.
— Ми вже стільки звільнили міст, а все рівно люди тут не тягнуться до нас, — говорить один із бійців. — Якось відстрілювалися з приміщення школи. Підходить дівчинка й каже, що ходила з мамою дивитися на збитий есесовський літак. Тобто на український літак. Досі хочуть у Росію. Жорстокість неймовірна. Нашого пацана розстріляли і прибили до забора. Тричі вступали в бій, щоб забрати його тіло, але досі не забрали.
На базі в кожного є робота: хтось пере, хтось лагодить техніку, хтось готує їсти. Увечері проводять шикування. Перевіряють, хто є з бійців і чужих.
Вранці 25 серпня Фелікс наказує збиратися. Батальйон переїжджатиме на іншу базу, ближче до Іловайська. Разом вантажимо воду, продукти й медикаменти. Рушаємо колоною з 12 машин.
— Журналісти в нас — часті гості, — кажуть військові дорогою. — Минулого тижня четверо поляків приїхали. Екіпіровані по повній програмі — бронежилети, каски. Привезли медикаменти, що нам такі й не снилися, сучасні джгути, які швидко зупиняють кров. Рвалися в Іловайськ. Ми попереджали, що там страшно — не вірили. Поїхали четверо, а вернувся один. Решту бойовики взяли в полон.
Їдемо, вимкнувши телефони. За кілька годин колона зупиняється. Командир отримав інформацію про можливий обстріл. Бійці з автоматами займають позиції. Нам кажуть іти в бік лісу. Інформація про обстріл не підтвердилася, повертаємось до машин. Дорогою ще тричі зупиняємося. На нову базу приїжджаємо під ранок. Вона подібна до попередньої — це колишня база відпочинку. Ніч минає спокійно.
26 серпня зранку допомагаю кухарю готувати обід. Опівдні починається обстріл. Бійці з автоматами вибігають надвір, займають бойові позиції. Тим, хто не має зброї, наказують сховатися в будинку. За півгодини стрілянина стихає. Зі слів командира, розумію, що базу вдалося відстояти. Із кухарем доварюємо гороховий суп і гречану кашу. Бійці сходяться обідати.
1 
1
Коментарі