— За два роки я взяла сім кредитів. Одяг не вміщається у шафу. Але встояти перед новим платтям не можу. Бачу й купляю. Це піднімає настрій на 1–2 години. Вдома сиджу і плачу. Вертати назад стидно. Вішаю в шафу і продовжую жити в борг, — розказує киянка 28-річна Анна Селезньова.
Вона — шопоголік. Витрачає майже всі гроші на одяг, взуття, аксесуари. Щоб позбутися залежності, прийшла на курси анонімних шопоголіків. Їх у столиці влаштовують психологи.
— Я визнаю, що захворіла. У мене ломка перед кожною покупкою. Вийти з магазину з пустими руками не можу, — говорить Анна. — Найгірше під час розпродажів. За серпень я купила чотири купальники, хоча цього року не була на морі. На Гідропарк з друзями вибралася у вересні. Було холодно, навіть не роздягалася.
За минулий тиждень купила два плаття по 800 гривень і джинси за 1,5 тисячі. А я заробляю 4 тисячі в місяць. Зарплата за серпень ще не прийшла, а її вже треба за борги віддати. На вихідних купила десяту пару сонцезахисних окулярів, бо їх продавали за півціни. Сестра вже тричі вертала куплені мною речі в магазин.
— С мужем развелись в январе. Понятие "семейный бюджет" у Ярослава отсутствует. Он тратил больше, чем мог заработать, — розповідає киянка 31-річна Наталя Возняк.
На курси прийшла, аби поділитися досвідом.
— Ярослав мав чотири ноутбуки і вісім телефонів. Міняв щомісяця, за півціни продавав. Пограється, похвастається і втрачає інтерес. Коли не мав грошей на покупку, закладав телефон у ломбард. Викупляв назад за мої гроші. Назбирати на нові вікна в квартиру не могли. Не хватало на одяг і продукти. Гроші вдома тримати боялася. Я пробувала забирати в нього зарплату, тоді він брав кредит. Заставив у банку нашу машину. Водила до психолога, але сеанс Ярик зірвав. Коли вискочив за двері, психолог мені порадила відібрати в нього паспорт. Без нього не зможе взяти кредит.
— Чоловік називає мене транжирою. Заборонив родичам позичати мені гроші, — говорить 49-річна Ірина Карпова. На курси принесла чотири чашки з різних сервізів, які купила влітку.
— Зарплати не хватає. Один кредит закриваю, другий беру. Люблю купляти посуду. У понеділок за 300 гривень купила шість чашок. У вівторок бігла з роботи, а в магазині ще одна акція: три чашки за 100 гривень. Я їх теж забрала. У четвер чоловік дав 700 гривень на комуналку. Вранці не заплатила, бо в банку була черга. З подругою пішли в "Ашан". Вона купувала продукти, а я вибрала нові супові тарілки, хоча вдома їх 20. Ще взяла каструлю, бо продавали зі знижкою. Чоловік сердитий. До зарплати два тижні, а в нас залишилася 1000 гривень.
Половина українців хворіє на оніоманію
— Оніоманія — це недуга XXI століття, на яку хворіє половина українців, — каже київський психолог 50-річна Валентина Домська. — Не обов'язково бути схибленим на одягу. Зараз гостро відчувається продуктовий шопоголізм. Люди стали залежними через реклами й акції. Багатьох не спиняє навіть порожній гаманець. З'явилася звичка жити в кредит. Від скачків цін стали параноїками, тому купляють усе про запас. Для людей у депресії покупки стають маленькою радістю. Через чоловіка чи дружину-марнотрата розпадаються сім'ї. Шопінг дає більше задоволення, ніж секс. Це — розлад психіки, люди втрачають відчуття міри. Якщо в них відібрати гроші чи заборонити переступати поріг магазину, впадають у депресію, стають агресивними.
2 
1
Коментарі
1