У понеділок на 98-му річницю смерті Лесі Українки в Києві на Байковому кладовищі відзначали день пам'яті письменниці. Відкрили відреставрований постамент могили, з якого торік вкрали бронзову гірлянду з лавра та квітів.
Міліціонери у вересні затримали 25-річного безробітного з Волині. Він зізнався, що відкрутив вінок і здав на металобрухт за 250 грн. Чия це могила, не дивився.
Нову бронзову гірлянду повісили минулого тижня. Вона схожа на ту, що була раніше. Біля огорожі навколо пам'ятника збираються 50 людей. Час від часу відганяють руками комарів — їх багато навколо. У білій вишиванці стоїть поет 76-річний Микола Сом.
— Ми завжди збираємося тут щороку, — каже. — Зараз буде Борис Олійник, він спеціально з Трускавця приїхав. І віце-спікер Микола Томенко з-за кордону повернувся. Я з ним товаришую. Іду їх зустрічати.
Люди запалюють свічки. Четверо хлопчиків і дівчаток несуть вінок завдовжки 2 м, зроблений із живих барвінку, горобини та безсмертника.
— Київрада виділила гроші на гіпсову гірлянду. Навесні вона зіпсувалася. Матеріал такий, що пішла руйнація, — каже 50-річна Ірина Щукіна, завідувач Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького. — Допомогли Микола Томенко та Микола Даневич (екс-заступник голови Голосіївської райадміністрації столиці. — "ГПУ"). Вони не політики, а громадські діячі, так їх називаю. Відтворював гірлянду скульптор Володимир Щур. Закріпити допомогли працівники кладовища. Сподіваюся, що на цей раз адміністрація більше уваги приділятиме Лесі Українці.
Борис Олійник і депутат Київради Олександр Бригинець стоять навпроти пам'ятника. Поруч Микола Томенко засунув пальці в огорожу. Отець Володимир править службу. Усі хрестяться, підспівують.
— Леся Українка — головна українська жінка, і ні в кого це не викликає сумнівів. Я гордий, що напередодні сьогоднішнього дня пам'яті був у Сурамі. Леся останні 10 днів життя провела там. Був приємно здивований, як грузини шанують її. Роблять екскурсії, вчать напам'ять вірші. Аби ми так шанували своїх героїв, як у Грузії українців, було б краще, — каже 46-річний Микола Томенко.
Вартість нової гірлянди не називають.
— Не скажу, вибачте. Але правда дорого, — каже Микола Даневич, 44 роки. — Це колективний труд, важко порахувати.
3 
1
Коментарі