— Маріуполь триматимемо до останнього. Зараз добре укріпляємося. Заводи "Азовсталь" та імені Ілліча допомагають технікою і бетонними плитами. Копаємо окопи, робимо бліндажі. Наш підрозділ більше спеціалізується на міських боях. У Маріуполі багато заводів, де можна ховатися та вести вогонь. Нас не просто буде вибити. Танки росіян у місто не ввійдуть, моментально знищимо. Скоріше за все — битимуть артилерією. Можливо, обстрілюватимуть з літаків та вертольотів, — каже полтавець 31-річний Юрій Анучін. З червня воює добровольцем у полку "Азов". Брав участь у зачистці селищ Сєдове, Новий Світ та міста Мар'їнка на Донеччині, воював в Іловайську.
Звідки обстрілюють околиці Маріуполя?
— З Новоазовська та Старобешевого. Б'ють "Градами" та "Смерчем". Останній чути по свисту, за 4 секунди треба бути у бліндажі. ГРАД бачиш, коли падає перша ракета, за нею можуть прилетіти від 5 до 20 снарядів. Обстріл триває по 3–4 години. Російській армії все рівно куди стріляти. Навіть свою заправку ТНК на в'їзді в Маріуполь розбомбили. Після обстрілів швидко вилазимо та дивимося, щоб не було штурму. Але на пряме зіткнення росіяни йдуть рідко. Вони дуже бояться померти, бо не розуміють, за що воюють. Наші бійці до смерті готові. З собою завжди ношу гранату. Якщо потраплю в засідку — дочекаюся десятка ворогів і підірвуся. У полон не здамся.
У важкому озброєнні поступаємося?
— В Україні на складах багато техніки та озброєння, але нам його не дають. Це саботаж або зрада вищого командування. Продовжуємо воювати з протитанковими гранатами 1943 року та мінами 1980-х. Не вистачає навіть автоматів. З важкого озброєння маємо два танки, що забрали з поля бою. Нову техніку, яка була на параді у Києві 24 серпня, у боях взагалі не бачили. Їздить у частинах Нацгвардії, наче супровід.
Кажуть, що росіяни думають, ніби стріляють на полігоні у Ростові.
— Це брехня. Вони розуміють, де знаходяться, і чітко знають свою задачу. Не вірю, що солдати не вміють користуватися картами та читати назви українських міст, коли проїжджають їх. У полон російських солдатів не брали, бачив їх тільки мертвими. Терористів ДНР ловили. Переважно це українці — алкоголіки, колишні зеки, наркомани. Дійшло до того, що бойовики роздавали автомати 14-річним. Коли йде бій, не дуже дивишся, хто по тобі стріляє, відкриваєш вогонь у відповідь. Потім по факту бачиш тіла підлітків. У бойовиків традиція пішла: воює батько, то з ним повинен бути і син.
Змінилося ставлення місцевих до українських військових?
— У Новому Світі, Старобешевому нас зустрічали добре, в Іловайську кричали: "укропи", "київська хунта". Радує, що Маріуполь зараз проукраїнський відсотків на 70. Після обстрілів околиць люди зрозуміли, що крім руїн та смертей, росіяни і терористи нічого не принесуть. Тому городяни переходять на наш бік. Здають інформацію про диверсантів.
Командир Андрій Білецький вчасно вивів "Азов" з Іловайська?
— Коли почав утворюватися котел, наш командир проігнорував наказ вищого командування продовжувати штурм та вивів "Азов" з міста. Зберіг життя хлопців. Командування АТО запевняло, що з Іловайська терористи втекли. Та коли ми зайшли у місто, потрапили під шквальний вогонь. У місті є бетонний завод, противник дуже добре там закріпився. Тим більше, що в атаку ми йшли на легкових машинах, з важкої техніки був один БМП. Коли вийшли з Іловайська, один з генералів обізвав сцикунами. Запропонували піти разом у бій. Відповів, що це не входить у його обов'язки.
Хто становить кістяк "Азову"? Іноземці є?
— Основна частина — футбольні ультрас з усієї України. Воювати їдуть з Італії, Франції, Прибалтики, Канади, США, Швеції, Данії, Норвегії. Багато тих, хто проходив гарячі точки — Ірак, Афганістан, Балкани. Є спецназівці та люди, які служили у Нацгвардії своїх країн, поліції. Снайпер Майкл зі Швеції служив у поліції. Може вбити з відстані 2 кілометри. Бойовики його бояться, як вогню. Мовних бар'єрів немає. Воюють багато хлопців з вищою освітою. Є такі, що спілкуються на трьох мовах.
2 
1
Коментарі