вівторок, 12 червня 2012 00:15

Кабана Фунтика миють шампунем

— Кабан сьогодні довго спав. Його сильно вимотує шум і багато уваги, — каже Іван Шпаковський, 35 років. Він доглядає за кнуром Фунтиком, якого оселили у фан-зоні на Хрещатику. Свиня робить прогнози результатів футбольних матчів.

В обід 386-кілограмовий Фунтик лежить у кутку клітки. Час від часу піднімає рило й дивиться на туристів.

— Як від нього смердить, — затискає пальцями ніс хлопчик. — Він воняє, як бабина корова Ласка, — шарпає за спідницю маму.

— Фунтик ще не смердючий, — говорить Іван. — Доки його не помиєш і кучу не почистиш, спати не ляже.

— Ой не кажіть, кнур є кнур. Мамі на базарі підсунули кнуряче м'ясо, воно на сковороді скакало, як дурне. Півдня сечею смерділо на всю квартиру, — Анастасія кличе сина до намету з настільним футболом. Хлопець упирається. Сідає на бордюр біля кнура.

Доглядач кидає в загорожу жменю кропиви. Кабан підгинає передні ратиці, повільно встає. Нюхає кропиву й неквапливо жує.

— Любить банани, яблука. Тащиться від кукурудзяних пластівців, — Іван підкидає кабану у миску дві жмені тертої моркви.

Організатори фан-зони кажуть, кабана привезли з Житомирщини. Інші говорять, із Бородянського району Київської області. Звідти і його доглядач Іван. Він щодня готує вдома їжу для свині та підвозить її на Хрещатик. Миє Фунтика двічі на день шампунем із кропивою.

— Молодий ще кнурик, усього два роки, — каже Іван. — Але у футболі розбирається краще за деяких людей. На його фермі стоїть плазмовий телевізор. Коли показують футбол, Фунтик навіть їсти перестає. Бачить гол — рохкає, копушиться, може стайню рознести.

До клітки підходять троє шведів. Іван англійську не розуміє. Охоронець Андрій намагається перекладати.

— У нас таких великих свиней немає, — каже англійською швед Алекс Поль. — Друзі, гляньте, які в нього м'ячі під хвостом. Та вони більші за мій кулак.

Компанія регоче. Фотографуються. Просяться всередину, але Іван не пускає:

— Може вдарити або звалить із ніг і почне рилом цілувати.

Підпилий чоловік років 30 у спортивному костюмі нахиляється над ґратами, рохкає — кличе кнура пальцем. Охоронець просить відійти.

— Він тобі нікого не нагадує? — звертається чоловік до своєї супутниці.

— Владислава Олеговича з кафедри?

— Нє, Віктора Федоровича, — сміється парубок. — Тільки очі добріші.

О 16.00 клітку обступають кілька сотень людей. Перед кабаном ставлять дві миски кукурудзяних пластівців. В одній прапор Данії, в іншій — Голландії. З якої миски кнур з'їсть пластівці — та команда виграє сьогодні. Кабан рохкає й біжить до миски з прапором Голландії, але на півдорозі звертає до іншої.

— Серьога, нужна ставить на датчан. Кабан не ошибается, — каже товаришу чоловік у спортивному костюмі.

— Та ти гониш. Голландія виграє. Кнуру все одно звідки жерти. Якщо не маєш куди всунути 200 гривень, віддай мені на пиво.

У матчі Німеччина—Португалія кнур "передрікає" перемогу німцям.

— Не вгадаєш — на м'ясо підеш, — вигукує з натовпу лисий парубок. У нього на щоці намальований прапор України. — Якщо данці виграють, я тобі ящик тістечок принесу, — чеше кабана за вухом. Той пручається, злегка кусає чоловіка за руку. Той сахається.

— Він так вітається, — каже охоронець. — Мабуть, йому ваша дружина подобається.

Та прискає сміхом із натовпу.

Увечері збірні Данії та Німеччини здобувають перемоги.

Зараз ви читаєте новину «Кабана Фунтика миють шампунем ». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі