"Найважче боротися з хворобою дітям із віддалених сіл. Вони не обстежуються завчасно і не роблять прививки Манту. Потрапляють до нас уже з запущеними формами недуги", — говорить "ГПУ" 58-річна Надія Турко із Тернопільського обласного тубдиспансеру.
У триповерховій будівлі Збаразької обласної санаторної школи-інтернату для дітей із малими формами туберкульозу й такими, що на стадії згасання, живуть і навчаються 186 школярів. 80% із них — діти із малозабезпечених і неповних сімей.
— Спочатку мого брата Юру сюди направили із обласного тубдиспансеру. А з ним і мене, — розповідає учениця 8-А класу Наталя Мацюк із райцентру Ланівці. — Уже три роки тут. Набагато лучче, ніж у звичайній школі. І тепло, і вчитися легше. Та й годують п"ять разів на день.
Навчання триває шість днів на тиждень. Уроки скорочені до 40 хв. Перед початком кожного заняття учні роблять дихальні вправи. Посеред уроку — фізкультхвилинка для рук і постави. Двічі на день дітей водять на прогулянки до парку. Навколо школи на 10 га землі ростуть хвойні дерева.
— Відкритої форми захворювання нема в жодного з вихованців, — зазначає директор Оксана Рудник, 40 років. — Проте всі мають ослаблене здоров"я. Коли в сім"ї хворіє одна дитина, друга автоматично потрапляє до нас. Якщо протягом рекомендованого року проживання тут у дітлахів зменшується реакція Манту до невеличкої триміліметрової плямки, то їх переводять до звичайної школи. У травні ми виписали десятьох учнів. Але після літніх канікул троє повернулися. Діти живуть у кризових сім"ях, за літо вдома здоров"я знову погіршилося.
В інтернаті працюють троє лікарів і чотири медсестри. Медичне обслуговування та харчування тут безплатне. На їжу для однієї дитини щодня витрачають 15–20 грн. Кухарі готують вареники, голубці, пельмені, печуть булочки.
— Найбільша проблема — відсутність гарячої води, — розповідає Оксана Василівна. — У вересні в кімнаті гігієни встановили столітровий бойлер для нагрівання води. Але таких треба хоча б три, щоб вистачало на всіх. Тому поки що діти раз на тиждень миються у лазні.
У кімнатах гуртожитку живуть по 4–8 дітлахів. Молодші класи — на третьому поверсі, старші — внизу. На застелених ліжках лежать маленькі м"які іграшкові ведмедики. Діти ходять у капцях.
— Мені тут усе подобається. Маю багато друзів. Ходимо до бібліотеки, читаємо казки. А ввечері дивимося "Кадетів" по телевізору в кінозалі, — розказує п"ятикласниця Віка Ярема. — Одне погано — зараз нам дають багато цибулі й часнику, а я не люблю того їсти.
— Після закінчення навчання будемо вступати до ПТУ-25. Хочемо бути автослюсарем і електриком, — кажуть дев"ятикласники близнюки Василь і Тарас Бойцуни з Тернополя. — Ми в цьому інтернаті ще з першого класу. Звикли.
3 
35413
Коментарі