Чотиризірковий готель "Сіті клаб" у Харкові — найближчий до Качанівської колонії, в якій перебуває Юлія Тимошенко. Сюди часто заїжджає її донька Євгенія.
До п'ятиповерхової будівлі на просп. Гагаріна з центру хвилин із 10 маршруткою. Яскрава будівля готелю впадає в око: блідо-рожеві стіни з темно-рожевими смугами.
У закладі є 40 номерів. Найдешевший бронюємо за три дні до поселення. У вестибюлі три годинники, які показують час у Харкові, Москві та Лондоні. Коротко стрижена брюнетка з татуйованими бровами і довгими доглянутими нігтями розповідає:
— У нас бесплатная парковка и вай-фай, можно взять напрокат ноутбук — 30 гривен час.
Запитую, о котрій годині сніданок.
Кілька секунд вона подумки перекладає з української на російську:
— Завтрак с 7.00 до 10.00.
Плачу за номер для двох 630 грн. Найдорожчий обійдеться у 880. Ідемо довгим коридором зі світлими шпалерами. У номері шафа із дзеркалом займає весь коридор. На стінах — акварелі з кораблями. У кімнаті виявляється одне ліжко, двоспальне.
Телефоную адміністратору. Бо ж просила номер із двома ліжками.
— Ой, извините, но уже сделать ничего нельзя, все номера заняты. Это не я принимала заказ. Второе одеялко вам сейчас принесут.
Доки покоївка несе ковдру, роздивляємося номер. Є телевізор із пласким екраном, 72 канали кабельного телебачення, кондиціонер, міні-бар. Усі написи в ньому та в переліку послуг російською й англійською мовами. У готелі є пральня, сауна, ресторан. Вичитую, що в номері, крім капців, які знайшли в шафі, має бути махровий халат. Кажу про це покоївці. Приносить.
— А правда, що у вас зупиняється Женя Тимошенко?
— Правда. Но говорить об этом нельзя, — обслуга щезає.
У ресторані порожньо. Біля столиків із бездоганно чистими скатертинами стоять різьблені стільці. Сидимо кілька хвилин, за барною стійкою із кухні чуються голоси. Зазираю туди. Дві жінки чистять рибу. Об їхні ноги треться смугаста кішка.
— А сюда нельзя, — вибігає усміхнена кухарка. На її руках до ліктів поналипала луска. Замовляю грибний суп.
— Женечка у нас бывает, но не живет. Только кушает. Она в Харькове вообще не ночует. Ездит в Днепропетровск. Кушает супчики, мою домашнюю кухню. Она очень простой, доступный человек. Любит рассольник на бульоне. Попробуйте.
Змінюю замовлення. Цікавлюся, чому Євгенія їздить сюди.
— Потому что это единственное цивильное заведение вблизи колонии. Тут же 5 минут ходу.
За 15 хв. офіціантка в чорному майже до підлоги фартуху із недбало й високо зачесаним "хвостом" приносить розсольник. У білій рідині плавають шматочки ковбаси, яєць, свіжих огірків, вареної картоплі. Смачно.
Офіціантка каже, що Євгенія Тимошенко буває тут приблизно раз на тиждень, інколи — два дні поспіль.
— Обедает с адвокатом Юлии Владимировны.
Прошу принести ще страви, які замовляє донька екс-прем'єра.
— Женечка сладкое любит, щас кексы принесу. Пьет простой кофе.
Їмо кекси із білим солодким кремом усередині. Офіціантка приносить рахунок: 36 грн коштує розсольник, 15 — кава, 10 — кекси.
Ціни на інші страви в ресторані: порція пельменів "по-царськи" вартує 42 грн, котлета по-київські — 60, карпачо з телятини — 92 грн.
Допитуюся, скільки Євгенія дає чайових.
— По-разному, в зависимости от суммы заказа. Бывает и 100 гривен.
Увечері прогулюємося до колонії. Машиною справді хвилин із 5, пішки трохи довше.
Біля в'язниці розташовані житлові будинки. Усюди тихо. Місце нагадує більше фабрику, ніж колонію. Якщо не зважати на колючий дріт поверх огорожі.
— Краще жити біля колонії, ніж біля нічного клубу, — каже літній чоловік із ціпком, який іде вулицею. — Режимний об'єкт, ніякої музики, дурниць — дисципліна. Правда, оце як Тимошенчиху підселили, то клопоту додалося. Весь час якісь перевірки тут.
Усю ніч у готелі топили так, що було спекотно. Довелося відчиняти вікно.
Удалині видно центр міста із багатоповерхівками, а під вікном — чиєсь подвір'я із сараями, купами сміття, собачою будою.
Уранці до сніданку спускаються кілька в'єтнамців та англійців. Нам подають омлет, вівсяну та рисову каші, соки, молоко, фрукти, чай, каву з випічкою, сирну і м'ясну нарізку.
— Доброго ранку, — вітається та ж обслуга, що вчора розмовляла російською.
Рахує 80 хв. користування інтернетом як 60 і безкоштовно роздруковує 10 сторінок тексту.
3 
1
Коментарі
17