У Полтаві два тижні тому відкрили центр реабілітації для дітей з вадами розумового розвитку "Наш дім". Батьки на нього самі зібрали близько 15 тис. грн.
5 років у приміщеннях "Нашого дому" працював навчально-реабілітаційний центр для дітей-інвалідів. Його фінансувало управління освіти Київського району Полтави. У травні заклад закрили. Бо кошти з освітянського бюджету не можна використовувати на соціальний захист.
— Такі центри можуть фінансуватися лише з бюджету соціальних відомств, — каже керівник прес-служби Полтавської міськради Віктор Кикоть. — На прохання батьків дітей міськрада дозволила взяти в оренду майно колишніх приміщень закладу.
Батьки інвалідів перепрофілювали заклад. Вони переконані, що дітей з розумовими вадами не можна навчати. Тобто центр має бути лише реабілітаційним, а не навчальним. За власні кошти зробили там ремонт, придбали обладнання.
Зараз під наглядом педагогів, дефектологів, реабілітологів, психіатрів перебувають 10 дітей. Розрахована установа на цілодобове утримання двадцяти. На одну дитину в місяць треба 2,6 тис. грн.
— Сподіваємося отримати одноразову фінансову допомогу від міської влади. На всі заклади для дітей-інвалідів виділять 200 тисяч гривень. Скільки нам перепаде, не знаю, — каже директор центру Лариса Довга, 56 років.
На підлозі в одній із кімнат центру стоять два велотренажери для розвитку координації рухів, лежать поролонові валики. На полицях — гумові м"ячі.
— На них діти катаються на животі й на спині. Так ми розвиваємо м"язи, — пояснює психолог і дефектолог Ірина Опанасенко. — В іншій кімнаті, у гумовому басейні з різнокольоровими кульками, дітки вчаться відчувати дотик, викидати кульки і знову наповнювати ними басейн, розрізняти кольори.
13-річний Анатолій Доля на прохання директора назвати своє ім"я повторює запитання.
— Та то він просто хвилюється. Толик у нас співає так, як не всі здорові проспівають, — усміхається Лариса Василівна. — Найбільше всі діти заслуховуються полонезом Огінського. А говорити вони почали з молитви. У нас всі знають напам"ять "Отче наш".
— Ми свого Ваню по всіх бабках-шептухах і знахарях перевозили. А потім віддали до реабілітаційного центру, — розповідає мати 11-річного інваліда Олена Матасова, єдиний син якої крім вад розумового розвитку має епілепсію. — Він змінився на очах. У вісім з половиною років навіть почав говорити якісь окремі фрази. Сам лягає спати і їсть. Колись прийшла його забирати, а вони з іншими дітьми переглядають журнали, усміхаються. У мене аж сльози на очах виступили.
На Полтавщині є два дитячі будинки-інтернати — у місті Зіньків та в селищі Нові Санжари.
8 
35413
Коментарі