"Якщо одні труси зірвуть, лишуся в інших. Сюди понаїхали тітушки, не знаєш, що очікувати"

 

12 січня близько півсотні киян їздили в метро у трусах. Одягнули лише зимові куртки, шапки й рукавиці. В потягах читали книжки і слухали музику. Акцію "У метро без штанів" започаткували 2002-го в Нью-Йорку. Відтоді її влаштовують у 60 містах світу. У Києві відбулася вперше.

— Не знаю, як усе пройде. У Нью-Йорку кльово, бо там півтори тисячі чоловік, а в нас буде три каліки, — каже у сквері біля метро Золоті ворота 29-річна Анастасія Мельниченко. Тут, під пам'ятником Ярославу Мудрому збираються учасники акції. Жінка піднімає поділ квітчастої довгої спідниці. З-під прозорих колгот видно чорну білизну. — Колготи одягнула, щоб не видно було целюліту.

О 15.00 люди спускаються в метро, на платформі знімають штани. Розходяться по різних вагонах. Їхатимуть до Позняків, але на кожній станції пересідатимуть в інші потяги.

На станції Палац спорту на перон вибігає наймолодша учасниця 6-річна Анастасія Буглак у рожевих трусах, чоботях на голі ноги, білій шапці та фіолетовому пуховику.

— Я прийшла на безштанну вечірку, флеш-моб, — останнє слово вимовляє шепеляво і по складах, двох молочних зубів угорі немає. — Папа в нас, канєшно, командір. Він мені сказав, що одівать.

За дитиною біжать батьки 29-річна Ольга і 40-річний Вадим Буглаки в куртках, трусах і чоботях.

Двоє трусів одягнула 25-річна Галина.

— Якщо одні зірвуть, лишуся в інших. Сюди понаїхали різного роду тітушки, не знаєш, що очікувати, — обіймає подругу Єву, 23 роки. — Для мене це просто екстремальна розвага — хочеться себе показати, посміяться.

Тримаються за руки і заходять в інший потяг. За ними йде кремезний лисань у трусах, берцях та дутій куртці. Стає перед пасажиром. Той, побачивши волохаті голі ноги, випускає газету.

Одягнені хлопець і дівчина йдуть ближче до виходу.

— Дивися, в трусах їдуть, — округлює очі до товариша.

— Хм, это типа такая закалочка, — надягає навушники хлопець.

На наступній станції люди без штанів виходять.

— Сволочи проплаченные, — вигукує літня жінка і йде до потяга.

— Спеціально для акції купила ці шортики, бо в трусах могла б когось засмутити, — крутиться в білих панталонах у червоні серця викладачка соціології 27-річна Олена. — Це своєрідний соціальний експеримент. Ми порушуємо буденні звички людей. Цікава їхня реакція.

— Мені вже трохи холодно, а ще дітей наро­джувати, — кутається в білу плетену шаль 21-річна Ксенія. Гладить себе по голій нозі.

На станції Славутич за всім спостерігає чергова у формі.

— Они ничего не нарушают. У нас без обуви нельзя ходить, а эти люди в сапогах и одежде. Есть указание начальства только следить за их передвижением.

Невисокий циган із немовлям у рюкзаку дивиться на людей у трусах.

— У нас так не принято. Мы, молдавские цыгане, такого себе не позволяем. Если б моя жена так сделала, я б ей дал пиз… й. Мне таким некогда заниматься, у меня траур — у Стёпы рак мозга, — 20-річний Сергій дивиться на сплячого в рюкзаку малюка.

На станції Позняки в синій білизні тремтить юрист Дмитро, 25 років.

— Уже втомився. Коли потяг приїздить, вітер провіває, стає холодно. Думав, люди будуть більш емоційні, а вони нормально все сприймали: деякі сміялись, а деякі знімали на мобільний.

×