"Щоб наших людей не затопило, треба русло річки чистити. Але до того нікому діла нема. Добре, Бог гарну погоду послав. Удень — тепло, вночі — мороз. Бо якби у горах різко почав топитися сніг — ми би вже тут плавали", — каже 62-річний Михайло Михайлинко з Тисмениці на Івано-Франківщині.
Місто розташоване за 10 км від обласного центру. Його вважають одним із найнезахищеніших від паводку. Річка Ворона тече вздовж Тисмениці, зокрема через центр. Вода піднімається щоразу, коли тануть сніги чи кілька днів поспіль дощить. Цього року рятувальники також застерігали місцевих, що Ворона може вийти з берегів. Та тепер кажуть, біда омине.
Обійстя Михайлинка за 10 м од річки. У середу, під обід, господар розчищає берег. Згрібає торішнє листя, палить сміття, обрізує гілляки.
— Тамтого року, як улітку була вода, то геть всьо нам позабирало — і кури, і свині, і в хаті шкоди наробило. Відшкодували нам 30 тисяч. Але шо тих грошей? Тепер би вже такий дурний не був. Як побачу, що вода стрімко піднімається, зразу всьо на горище тягну. Я собі навіть чоботи спеціальні припас, на всяк випадок, — веде на подвір"я показувати.
Виносить із комори високі гумові чоботи. Такі одягають рятувальники. Натягують на ноги, а далі як комбінезон. Михайло каже, купив собі й дружині, за дві пари на ринку в Івано-Франківську віддав 600 грн. Завжди тримає напоготові.
— Якби повінь була, надіну чоботи і найперше виведу скотину. Бо вона припнута сама собі ради не дасть. Далі свині. Тоді в мене потопилися. Тепер я би тудаво на горбок ніс. Курей би на стрих виніс, туди вода не достане, — показує на горище над літньою кухнею. — Потім треба було б рятувати хату.
Закурює, сідає на сходи, думає.
— Минулого разу ми меблі на дві цегли попіднімали. Та шо з того, як води було вище пояса в хаті. Все одно понищилося, вода по дивані текла. З тим ніц не зробиш. Головне — винести цінні речі, гроші й документи. Для того я всьо тримаю в одному місці. В разі чого беру — і на гору до сусідів бігом.
Хата 73-річних Ганни і Василя Дутчинів іще ближче до річки, майже впритул. Господарі пораються на городі. Садять цибулю.
Найперше виведу скотину. Далі свині. Тоді в мене потопилися. Курей би на стрих виніс, туди вода не достане
— Може бути вода, а може й не бути, то що — сісти і чекати? Минулого тижня вода була ся трохи підняла, десь до метра, а потім знову спала. Сніг довкола вже майже потанув, то з чого повінь буде? — розмірковує Ганна Михайлівна.
— То туда більше на південь, на Київ потопи пішли, а нас минуло, слава Богу, на цей раз, — додає її чоловік.
— Як радите діяти під час повені? — цікавлюся.
— Найперше — не панікувати, — відповідає Дутчин. — Знаю, нелегко, але то як спішиш, а ще переживаєш, то про все найцінніше забуваєш. Документи винести треба, гроші. Щоб не намокнули. А лахи — то таке, висушити можна. Нащо на то час тратити? Найперше топить погріб і підвали. Там компоти всякі дехто тримає. Я раджу, і сам так роблю, на все металічні ящики зробити. Банка закрита, їй ніц не станеться. А догори не спливе, бо ящик триматиме. Хто має птицю, то слід підняти трохи сідало, щоб кури не потопилися. Вони води бояться, самі не скакатимуть, а якщо підняти на метр-півтора, вода не добереться. А ще треба слідкувати за підняттям води. Якщо за годину піднімається більше як на метр, значить, біда. Треба скоро рухати, щоб ще годен було самому втікнути.
— Нє, повені не буде, принаймні цієї весни точно. Я то виджу по погоді, та й до ріки прислухаюся. Вона тихонька останнім часом. То шо вода сі піднєла трохи — то байка! Як ріка шуміти починає, — тоди страшно, а нині вона шепче, — заспокоює 57-річний Петро Осиняк. Він живе у центрі Тисмениці, недалеко від річки Ворони.
3 
1
Коментарі