Черкасець 25-річний Євген Лагутін з товаришем вирішили у відпустку подорожувати Кримом на велосипедах. До Сімферополя діставались залізницею, а далі своїм ходом.
"Велосипеди запакували в чохли і повантажили на третю полицю. Як завжди не обійшлось без того, що провідники вимагають плату за велосипед, як за багаж. Роздрукували документи де за законом велосипед проходить як "ручная поклажа" і давали їм читати."
"Наш маршрут пролягав із Сімферополя до Бахчисараю через Алушту, Гурзуф, Ялту, Ай Петрі, Качинсикий каньйон і знову Сімферополь. По карті здається, що це дрібниці для чотириденної подорожі, але якщо врахувати зупинки, кількість і довжину підйомів – то цілком нормально. В кінці подорожі середня швидкість склала 15,6 км/год."
"За перший день на двох випили близько 18 літрів рідини. Вода в Криму, звісно, недешева. І ціна зростає з наближенням до південного берега. Порівняно адекватні ціни на воду, як виявилось, на заправках. Також її можна купувати в селах. Є багато гірських джерел, але про їх розташування треба запитувати у місцевих."
"З маршруту звернули лише раз. На трасі побачили вказівник до Червоної печери (Кизил-Коба) та водоспаду Учан-Су. Виявилось, що ці об'єкти на території, як нам сказали, парку розваг і кемпінгу. За вхід заплатили по 10 гривень. Дістались до печери – там вхід аж 50 грн. Не пішли. А водоспад мальовничий. Вода така чиста, що пробували пити. Смачна."
"Ніколи не думав, що зрадію, побачивши дорожній знак. На перевалі перед Алуштою після кількагодинного підйому на якому часом доводилось просто йти пішки побачили знак "Увага! Затяжний спуск. 9 км." Думали, що це міраж. На цьому спускові встановив максимальну швидкість – 63км/год. Весело їхати: не крутиш педалі, а фури обганяєш. Після спуску зрозумів, що слід брати запасні гальмівні колодки, або встановити дискові гальма. Подібні спуски перед кожним містом узбережжя. Але... де спуск, там і підйом. "
"Цікаве відчуття, коли бачиш море в декількох кілометрах від себе і попри спеку до нього не їдеш. До моря спустились аж в Гурзуфі як ставали на ночівлю. Довго шукали дикий пляж, бо на звичайних намет ставити не дозволяють. Навіть не купалися ввечері. Товариш лише зайшов по коліна, бо ловив крабів на вечерю. Я ліг спати. Наступного дня купались годину. Виявилось, що на цьому ж пляжі відпочивають і нудисти."
"На Ай-Петрі підіймались гірським серпантином. В один момент вирішили зупинитись і спробувати застопити якийсь транспорт. За пів години зупинився автобус. Він їхав пустий на гору за туристами. Водій мчав серпантином 50 км/год. На вершині попросив "накинути" скільки не шкода. Дали кожен по 30 грн. Друг каже: "Я б і 50 дав. Аби він не підвіз, то вмерли б на цьому підйомі."
"З Ай-Петрі до Качі-Кальону їхали вночі. Вночі прохолодніше, менше машин. Але, вирішивши скоротити шлях грунтовою дорогою, заблукали. Блукали зо три години. Доводилось, навіть, річку вбрід переходити. Біля підніжжя Качі-Кальону були о 5.00 ранку. Сіли відпочити на бетон під біг-бордом – так і позасинали при дорозі. Спали до 7.00."
"З нас довго сміялись, що ми підіймались з велосипедами і наплічниками гірською стежкою з нахилом 75 градусів та ще й з чагарниками. Виявилось, що на вершину є й інша дорога. Треба було звернути у Передущельному біля клубу і їхати якою не якою, але дорогою."
"На Качинському каньйоні провели добу. Мальовниче місце. Є декілька джерел. Неподалік озеро – можна купатися. Також є два джерела зі смачною водою, гірський монастир. Саме в ті дні стрибали роупджампери. Я стрибнув двічі – за 600 грн. а товариш тричі – за 750. Найдорожчий перший стрибок – 350 грн."
"Бахчисарай нам видався зовсім непривітним. Нікуди не заходили. Взагалі за всю подорож не куштували ні фруктів, ні вина, ні, навіть, пахлави. Так само не відвідували ніяких музеїв та пам'яток. Не привезли сувенірів. Зате запаслись враженнями. Наступного літа плануємо подібну подорож."
2 
2164
Коментарі
5