"Їхали до міста Требінє – найпівденнішої общини в Республіці Сербській в Боснії і Герцоговині. Перше враження трохи шокує. Країна досі не оговталася після війни 1992 – 1995 років: розбомблені будинки, автовокзал, кіоски, - розповідає про свою подорож киянин Олексій Маркун, 33 роки. - Поблизу центру нас підрізала поліцейська машина. Водій Марко, 32 роки,одразу попередив, що фотографувати поліцейських заборонено. Після довгої розмови з водієм і огляду документів, нарешті відпускають, навіть не запитавши нічого у пасажирів. У місті багато поліції – усіх перевіряють. Точнісінько, як в Україні, коли наближається кортеж президента. Для підтвердження своїх здогадок запитую у Марко. Той відповідає: "Ні, знову когось затримали з великою партією наркотиків – кілограм чи два кокаїну. В Боснії це часто трапляється".
Незважаючи на велику кількість стражів порядку на вулицях міста, поліцейський відділок та пожежна частина зовні схожі на сільський хлів.
Під'їжджаємо до найближчого обмінника. Раніше мені було дуже цікаво дізнатися, куди дівають гроші, коли їх виводять із обігу. Кажуть, що їх спалюють. Чомусь навіть в Інтернеті не бачив фото, як їх знищують. Може, десь так і роблять, тільки не в Боснії. Національна валюта країни – конвертована марка. На ній з одного боку – герб Боснії, з іншого – номінал. Здавалося б, валюта як валюта. Але коли до рук потрапляють копійки – фенінги - у мене округлюються очі - на монетці у 5 фенінгів написано Bundesrepublik Deutschland 1994. Одразу приходить в голову: бачать, що я іноземець, і намагаються надурити, як колись було з купонами в Україні на початку незалежності.
"Що це? – запитую англійською у касира. – Ви хочете мене надурити?"
"Ні, ні, - відповідає сербською, мою англійську зрозуміла. - Після того, як Німеччина вивела з обігу свої дойчмарки і перейшла на євро, уряд нашої країни попросив передати стару валюту нам. На крупніших монетах ми перебили свої герби, а дрібніші залишили як є, щоб не витрачати зайві гроші з бюджету." Повіривши смаглявій дівчині на слово, відходжу і починаю шкодувати, бо вдома маю такі самі старі дойчмарки, з якими не знав, щоб робити.
Середня зарплата у боснійців 900 марок (1євро – 2 марки), але з їхніми цінами на їжу, одяг та інші потреби, це немало. В одному з найдорожчих ресторанів міста "Стара Боснія" за дві великих форелі, 400-грамову порцію кальмарів на грилі (гарнір до обох страв – безкоштовно), два пива, каву та морозиво ми зі знайомою заплатили всього 25 марок (разом з чайовими).
"Автомобілі теж недорогі. Українці можуть лише мріяти про такі ціни. "Мерседес" початку 2000-х років у гарному стані можна купити за 1500 – 2000 євро."
Визначних місць у Требінє небагато. Місто на річці Требешніці сповідує три релігії. Тут чимало православних церков. Найвеличніша з них - Святого Преображення Господнього. Мечеть Осман-паші 18-го століття, зруйновану під час війни, недавно відбудовали. Зовсім новий католицький храм Різдва Богородиці.
У центрі - памятник Йовану Дучичу — сербскому поетові і дипломату, який народився у Требінє. Невеликий кам'яний місток через річку найбільше привертає увагу туристів.
Відразу за містом розкинулася рівнина - Попове поле, сільськогосподарський район. На луках соковиту траву скубуть віслючки, на них боснійці їздять на недалекі відстані.
"У монастирі 15-го століття Тврдош монахи женуть трав'яну самогонку "Травніца". 0,75 літра такого щастя продають дорого – просять аж 17 марок, зате напій приємний на смак, ароматний. У міських магазинах алкоголь дешевший, ніж в Україні. А ще в Требіньє є шоколадна фабрика (єдина у Боснії), яка забезпечує солодощами усю країну. На цьому промисловість міста закінчується. Принаймні я більше нічого не знайшов", - ділиться Олексій.
Воду на вулиці всі п'ють просто з фонтана. Вона м'яка і смачна. В обідню спеку можна побачити чисто одягнених боснійців, які сплять просто на лавках та бордюрах.
2 
2164
Коментарі
19