Старий Брюссель має форму серця

 

Дорогою до Парижа я зупинилася на кілька годин у Брюсселі. Вирішила трохи познайомитися з містом. Його називають столицею Європи.

Там розташовані центральні офіси європейських інституцій, зокрема Європарламент, штаб-квартира НАТО. Мій знайомий Сергій, 30 років, сказав, що вона далеко від центру й підійти до неї близько проблематично. Тому порадив витратити час корисніше. Сергій — український журналіст, працює у Брюсселі. Він допоміг мені позначити на карті міста невеликий маршрут, який я планувала здійснити за кілька годин.

Старий Брюссель має форму серця. Аби обійти його, справді потрібно не багато часу. Знайомство я почала з Гран Пляс. Її називають найкрасивішою площею Європи. Хоча насправді вона не така велика, як про неї пишуть у путівниках і відгуках. Це просто затишний квадрат. Щоправда, архітектура будівель XV–XVII ст. дуже вишукана і стильна.

На Гран Пляс є кав"ярня "Будинок із лебедями". Там полюбляли зупинятися Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Подейкують, саме тут вони написали "Маніфест Комуністичної партії". Поряд у провулку — скульптура, яку всі намагаються погладити, аби збулося бажання.

За ратушею, в невеликому провулку, символ Брюсселя — бронзовий Манекен Піс — хлопчик, що пісяє. Поблизу нього багато іноземців. Це пам"ятник малюкові, який у нехитрий спосіб врятував Брюссель від пожежі. Жителі міста вдягають його в різний одяг. У гардеробі — понад 2 тис. нарядів. Того дня він був у білій кофтині, що символізує захист жінок від насилля.

У кав"ярні "Будинок із лебедями" полюбляли зупинятися Карл Маркс і Фрідріх Енгельс

— Цього року на День незалежності України хлопчика вбрали у вишиванку, — каже Сергій.

Поряд продають смачні вафлі. Найдешевша коштує півтора євро (11 грн), вафля зі свіжою полуницею — 4,5 євро (34 грн).

Повз пам"ятник бельгійському королю Леопольду виходжу до нині діючого Королівського палацу. Він великий, огороджений. У певні дні тут проводять екскурсію. Потім прямую по "периметру серця" до католицького собору Святої Катерини. У ньому є куточок Румунської православної церкви. У районі антикварів Саблон заходжу до собору Святого Михайла. Він дуже подобається паломникам. Собор знаменитий своїми вітражами і статуєю Божої Матері з немовлям.

Парк Міні-Європа в іншому кінці міста. До нього їду в метро. Брюссельське метро не має турнікетів. Треба самому компостувати квиток. Але компостер на вході знайти непросто: непримітна будочка стоїть збоку, біля стіни. Виходжу на станції Ейзель. Поряд стадіон, де 1985 року під час фіналу Кубка чемпіонів із футболу відбулася сутичка між англійськими й італійськими вболівальниками. Тоді обвалилася стіна, яка поховала під собою 39 людей.

Міні-Європа розташована в Бру-парку. Попри прохолодну погоду, там багато людей. Школярів привели "знайомитися з Європою". У парку 300 моделей найвідоміших символів різних країн. Вони виконані у масштабі 1 до 25. Для нових членів ЄС залишені місця. Квиток до Міні-Європи коштує 13,5 євро (понад 100 грн). Біля парку зустрічаю земляків. Вони розмірковують, чи купувати квиток так дорого.

— Може, спробувати перелізти? — пропонує чоловік своїй супутниці. Паркан навколо Міні-Європи вгорі обнесено колючим дротом.

Поряд знаменитий Атоміум. Стальна конструкція з дев"яти атомів об"єднана в кристал заліза, збільшений у 165 млрд разів. У шести з дев"яти атомів-сфер є оглядові майданчики, можна побачити Брюссель.

Повертаючись до центру, я вийшла на станції метро Шуман і зазирнула до Європейського кварталу. Поблизу Європарламенту ходять ділові люди, а з тильного боку група школярів готується зайти на екскурсію. Будівля ЄС відкрита для відвідувачів.

Никифор виконує одне бажання на день

У Львові є бронзовий пам"ятник українському художнику-примітивісту ХХ ст. Никифору Єпифанію Дровняку. Його поставили у скверику біля Домініканського собору у травні 2006 року. Двометрова скульптура за півтора року вкрилася темною патиною. Але вказівний палець на лівій руці, що занесена над головою, та ніс — відполіровані до блиску.
— Уважають, що Никифор виконує одне бажання на день. Це новий львівський міф, — розповідає історик Петро Радковець, 43 роки. — Щоб омріяне збулося, треба залізти йому на коліна та дотягнутися до вказівного пальця. А ніс скульптурі натерли місцеві пияки — бо не дістають до пальця.

Дмитро ГАМАШ

×