пʼятниця, 17 червня 2011 05:30

Помідори бірманці вирощують на плавучих городах

Автор: фото: Reuters/Soe Zeya Tun
  16-річний буддистсський чернець Раджінда лежить у своєму ліжку в одному з монастирів М’янми. Місцеві монахи медитують і моляться, кожен за свою душу. Все інше за них роблять помічники
16-річний буддистсський чернець Раджінда лежить у своєму ліжку в одному з монастирів М’янми. Місцеві монахи медитують і моляться, кожен за свою душу. Все інше за них роблять помічники

— До Бірми я захотіла поїхати, коли вперше почула слово "М'янма". Так офіційно називається країна. Якщо описати всі враження від побаченого одним словом, то найкраще підходитиме — "космос", — говорить письменниця Лариса Денисенко, 38 років.

Вона їздила до М'янми торік у червні. Була там два тижні.

— Це шпигунська країна. Із зовнішнім світом обмежений зв'язок. Купити постійний номер телефону коштує більше ніж 1000 доларів. Там 100 доларів заробітку — незбагненні гроші. Можна купити картку за 25 доларів. Видзвонивши її, ти втрачаєш номер. Наступна картка матиме інший.

Місцеві ченці мають багато пільг.

— Там мало людей. Ніхто нікому не заважає, не плутається між ногами. Монахів багато. Вони доволі нахабні. Лізуть усюди без черг, як ветерани Другої світової. Якщо ти живеш біля монастиря, мусиш готувати монахам їсти. Скільки в тебе членів родини, стільки ченців годуєш. Їсти їм приносять помічники, вони ж збирають пожертви. Монахи нічого самі не роблять. Медитують і вивчають книги. Кожен молиться за свою душу.

У жіночих монастирях не дозволяють читати любовні романи. Зате можна трилери.

— Уся країна у статуях Будди. Навіть найменший клаптик землі — це пагода. Вони вірять, що всі гріхи можна спокутувати, коли поставиш пагоду чи Будду. В нього підведені очі, манікюр, педикюр, досить округлі стегна.

Візу в М'янмі Лариса Денисенко отримала після прильоту, в аеропорту. Заплатила $30.

— Із собою потрібно брати лише долари. Вони мають бути новими, інакше їх ніде не братимуть.

Письменниця побувала на озері Інле. Називає його бірманською Венецією. Воно поросле лотосами.

— На озері є будинки, стоять на тонких довгих палях. Там також примудряються вирощувати помідори чері. Для цього споруджують плавучі городи з різних водоростей і трав. Це єдине місце, де в країні ростуть помідори. На іншій території вирощують кукурудзу. Вона чорна й крапчаста, на смак — як наша. Їдять її без солі.

У горах біля озера живе войовниче плем'я жінок пе. Вони дозволяють чоловікам працювати лише раз на рік — коли потрібно зорати землю. Решті дають раду самі.

Зараз ви читаєте новину «Помідори бірманці вирощують на плавучих городах». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі