вівторок, 25 березня 2008 14:26

Марина Тимченко на березі моря назбирала бурштину

Автор: фото з родинного архіву Марини Тимченко
  Королівська брама в центрі Кенігсберга відновлена 2005-го до 750-річчя міста. На фасаді реставровані статуї: король Отокар ІІ Богемський — засновник міста, в центрі — Фрідріх ІІ, праворуч — герцог Альбрехт Хоенцоллерн
Королівська брама в центрі Кенігсберга відновлена 2005-го до 750-річчя міста. На фасаді реставровані статуї: король Отокар ІІ Богемський — засновник міста, в центрі — Фрідріх ІІ, праворуч — герцог Альбрехт Хоенцоллерн

Киянка Марина Тимченко, 32 роки, назбирала колекцію бурштинових камінців під час подорожі Калінінградською областю Росії. Колись ці землі належали Східній Пруссії.

— Ми з чоловіком ще з радянських часів любимо Прибалтику, узбережжя Балтійського моря, — розповідає світловолоса Марина. — Але в Кенігсберзі —  нинішньому Калінінграді — я не була. Місто засноване німецькими рицарями. Вирішили осінню відпустку провести там. Чоловік раніше їздив і був у захваті. Щоправда, добирався потягом більше доби. І мав відкривати транзитну литовську візу, бо поїзд їде через Вільнюс.

Подружжя вирішило скористатися літаком. Мовляв, краще програємо в грошах, але виграємо в часі.

— Калінінград — унікальний, — веде далі Марина. — Ідеш містом, навкруги однотипні  дев"ятиповерхівки, як у нас на Борщагівці. Раптом виринає щось багатобаштове, зі старовинної цегли. Така прогулянка схожа на збирання грибів: раз — і у тебе "в кошику" відреставрована Королівська брама, два — башта Дона над Верхнім ставом. Там зараз музей бурштину.

Найбільше Марині сподобалося узбережжя Балтійського моря і містечко Світлогорськ. Від Кенігсберга туди їхати 40 хв.

— Уявіть: сосновий ліс, в тіні якого німецькі дерев"яні вілли та сучасні особняки на березі моря, — Марина показує фотокартки. — Ми винайняли квартиру в довоєнному будиночку. Сезон вже минув, тому вона коштувала близько 15 доларів на добу.

У Світлогорську продають багато виробів із бурштину. Чоловік купив Марині жабеня зі світлого каміння, яке їй дуже сподобалося.

Зі сходом сонця, після шторму, берег обшукують мисливці за бурштином.

— Я теж знайшла декілька камінців, — каже киянка. — Але значно більше їх на Куршській косі — бурштин там просто під руками. Сидиш, гладиш пісок — раптом до пальців потрапляє яскравий камінчик. У моїй колекції є бурштин завдовжки чотири сантиметри. Якщо придивитись, у прожилках можна побачити обличчя літньої  людини.

Куршською косою проходить кордон із Литвою. З одного боку прісна Куршська затока, з другого — Балтійське море.

— Пляж рівнесенький, у будні безлюдний. Кращої засмаги, ніж на Куршській косі, я не мала ніколи в житті, — додає Марина Тимченко.

Потяг до Калінінграда ходить по парних числах

Якщо їхати до Калінінграда потягом, треба виробляти транзитну литовську візу. Вона коштує 35 євро, оформлення займе до п"яти робочих днів. Потяг до цього міста їздить по парних числах. Квиток коштує 355 грн. Є прямий щоденний авіарейс Київ—Калінінград. Квиток в один бік обійдеться приблизно у 630 грн.

Зараз ви читаєте новину «Марина Тимченко на березі моря назбирала бурштину ». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі