У володаря "Золотого м'яча" поцілили свинячою головою

Журнал "Франс Футбол" вирішив не присуджувати цього року "Золотий м'яч" – нагороду найкращому футболісту Європи. Ініціатори вважають, що через пандемію коронавірусу не всі гравці були в рівних умовах.

Згадуємо переможців попередніх років. У 2000 році нагороду виграв португалець Луїш Фігу.

Луїш Феліпе Мадейра Каейру Фігу народився 4 листопада 1972 року в Лісабоні і був єдиним сином у родині працівника столичного порту і домогосподарки. З ранніх років хлопчик захопився футболом, що не дуже добре позначалося на його оцінках в школі. Однак батьки не забороняли Луішу допізна ганяти м'яч з однолітками і в підсумку жодного разу не пошкодували про це.

Коли Фігу було 11 років і він грав у футбол і футзал за дитячу команду "Паштільяш", його помітили скаути "Спортинга". Там і почалася його блискуча кар'єра. До 17 років Луїш виступав за юнацькі команди "зелено-білих" і залучався до збірних країни у своїй віковій категорії. У 1989-му, як раз перед потраплянням в головну команду "Спортинга", Фігу став чемпіоном Європи серед 16-річних. В одній команді з ним виступали інші майбутні корифеї - Руй Кошта і Жоау Пінту. Уже тоді це покоління португальських футболістів прозвали "золотим".

 

У дорослій команді "Спортинга" юний Фігу спочатку був гравцем глибокого резерву і за перші два сезони провів усього шість матчів. Але в 1991-му все змінилося. Португальці підтвердили статус "золотого покоління", вигравши молодіжний чемпіонат світу, який проходив у них на батьківщині. І з початком сезону Фігу став основним гравцем "Спортинга". За наступні чотири роки Луіш провів за лісабонців 163 матчі і забив 20 м'ячів. Основна його функція полягала не в тому, щоби забивати голи, а в тому, щоб створювати такі можливості для партнерів. Молодий Фігу був швидкий, мав чудовий дриблінгом і культуру пасу. Це був просто незамінний гравець на фланзі - величезне число голів "Спортинга" забивалися після подач Луїша.

Першим трофеєм, завойованим Луїшем з "Барсою", став Суперкубок Іспанії-1996. Через рік каталонці виграли Кубок країни і виблиснули на міжнародній арені: "синьо-гранатові" перемогли в Кубку володарів кубків, здолавши у фіналі ПСЖ, а також завоювали Суперкубок УЄФА, в двоматчевому протистоянні взявши верх над дортмундською "Боруссією".

Всі роки виступу за "Барселону" (1995-2000) Фігу визнавався футболістом року в Португалії. У ті ж роки він разом з Руєм Коштою, Пінту і іншими однолітками з "золотого покоління" виводив з кризи національну збірну. Пропустивши чемпіонати Європи в 1988-му і 1992-му, португальці в 96-му нарешті кваліфікувалися на головний турнір і дійшли до чвертьфіналу. Ну а в 2000-му перед футбольним світом постала найкраща за довгі роки збірна цієї країни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Батько Рівалдо не побачив кар'єри сина

Вже на груповому етапі португальці створили справжній фурор. У першому матчі на турнірі піренейці за 18 хвилин пропустили від англійців двічі, але ще до перерви відігралися, а в другому таймі забили переможний гол. Початок камбеку на 22-й хвилині поклав Фігу який приголомшливим ударом метрів з 25 встромив м'яч в саму "павутину" воріт Девіда Сімена. У другому турі португальці з мінімальним рахунком переграли румунів, а в третьому сенсаційно розгромили німців - 3:0. Вийшовши в плей-оф з першого місця в групі, Фігу і компанія в чвертьфіналі здолали турків (2:0), але на наступній стадії були змушені скласти зброю перед французами. Фігу увійшов до символічної збірної турніру, після якого зробив один з найскандальніших переходів в історії світового футболу. Португалець став гравцем мадридського "Реала".

У 2000-му Фігу став бронзовим призером чемпіонату Європи, отримав "Золотий м'яч", а також був визнаний найкращим гравцем світу за версією журналу "World Soccer", футболістом року в Іспанії і Португалії. Але можна присудити йому ще одне досягнення: Фігу став, мабуть, найбільш ненависною істотою для фанатів "Барселони". "Реал" викупив його у "синьо-гранатових" за рекордні 62 мільйони євро. Але чи розуміли футболіст і його новий клуб, які можуть бути наслідки у такого трансферу?

21 жовтня 2000-го Фігу вперше приїхав до Барселони в статусі гравця "Реала". На "Камп Ноу" часто-густо зустрічалися плакати, присвячені португальцю. "Мерзота", "Юда", "Зрадник", "Найманець", - це лише деякі образи, адресовані португальцю тими, чиїм улюбленцем він був зовсім недавно. Кожен доторк до м'яча португальцем зустрічався оглушливим ревом, а на поле летіли найрізноманітніші предмети. Через напружену обстановку португальця, основного виконавця корнерів в "Реалі", не підпускали до кутового прапорця на "Камп Ноу", щоби зберігати максимальну дистанцію між півзахисником і фанатами. Наступні два "ель класико" Фігу пропустив через травму, але в листопаді 2002-го знову приїхав на "Камп Ноу" і був зустрінутий так само "тепло", як і під час першого візиту. Тепер португалець не соромився подавати кутові, так що на поле летіло ще більше предметів, ніж в жовтні 2000-го. Вболівальники "блауграни" не шкодували пляшок, монет, телефонів. А хтось навіть пожертвував копчену свинячу голову. На 73-й хвилині арбітр Медіна Канталехо повів команди в підтрибунне приміщення і повернув їх на поле тільки через чверть години. Мабуть, це найвідоміший скандал в історії іспанського "класико".

 

Згодом уболівальники "Барселони" задихали до Фігу рівніше, і в наступних іграх "Реала" і каталонців градус був нижче. Сам португалець подарував іспанським любителям футболу ще п'ять років чудової гри. З "Реалом" Фігу двічі завоював чемпіонський титул, виграв Лігу чемпіонів (2002), два Кубка Іспанії, Суперкубок Європи і Міжконтинентальний кубок. У 2004-му португалець став срібним призером домашнього чемпіонату Європи. Збірна Португалії, можливо, найкраща по набору виконавців за всю свою історію, програла на тому турнірі всього два матчі - перший і останній. І обидва рази кривдниками стали греки. Після фіналу весь континент міг бачити скупі сльози на очах досвідченого Фігу і майже дитячий плач 19-річного Кріштіану Роналду.

 

Єдиним трофеєм, завойованим Фігу на батьківщині, в результаті став Кубок Португалії, виграний лісабонцями в сезоні 1994/95. За Луїшем, який до того моменту вже був основним гравцем збірної Португалії (дебют відбувся ще в жовтні 1991), активно стежили європейські гранди. Спочатку все йшло до того, що Фігу перейде в Серію А. Але якимось чином він примудрився одночасно підписати контракт з "Пармою" та "Ювентусом", що спричинило накладення на футболіста трансферного бану в Італії терміном на два роки.

У 2005-му, після 10 років виступів в Іспанії, Фігу таки переїхав до Італії, ставши гравцем "Інтера". У Мілані португалець змінив амплуа: 33-річний Фігу вже був не такий швидкий, як раніше, тому краще підходив для гри в центрі поля і під нападниками, ніж на фланзі. Перші два сезони португалець був постійним гравцем основи, але після 35 років став отримувати вдвічі менше часу. Безпосередньо перед завершенням кар'єри, в 2006-му, Фігу показав ще один шикарний виступ на великому турнірі, діставшись зі збірною Португалії до півфіналу Кубку світу в Німеччині. Півзахисник потрапив до символічної збірної турніру.

×