"Лижники не менш популярні, ніж зірки сцени": хто такий "Білий король"

Уле-Ейнар Бьорндален. Норвезький біатлоніст - . Він взяв участь у шести Олімпіадах. У його скарбничці 13 медалей різного ґатунку.

На другому місці за загальною кількістю олімпійських медалей знаходиться лижник Бйорн Делі. За кількістю нагород вищої проби він ділить першу сходинку зі співвітчизником Бьорндаленом - 8 золотих.

 

"Знаєте, що таке бути професійним спортсменом? - запитує Бьорн. - Це означає вести досить дивний спосіб життя. Говорити категоричне "ні" дуже багатьом речам, які є суттю життя. Мені здається, в Бьорндалена з роками ще більше прокинулося бажання вставати рано вранці і йти тренуватися. А ввечері лягати спати, уникаючи пізніх вечерь і червоного вина. Для мене таке життя вже неприйнятне. Але він ним, здається, щиро насолоджується".

У складі олімпійської збірної Норвегії Делі вперше з'явився на Іграх 1988 року в Калгарі. Правда, в змаганнях він тоді не брав участі. Своє перше олімпійське "золото" лижник завоював у французькому Альбервілі. Всього ігри 1992 принесли норвежцю три золоті і одну срібну медалі.

Наступна зимова Олімпіада відбулася через два роки, так як МОК прийняв рішення про проведення зимових і літніх Ігор з проміжком у два роки. У Ліллехаммері Делі чотири рази піднімався на п'єдестал пошани, два з них - на верхню сходинку.

Олімпіада в Нагано принесла Бьорну ще одну срібну і три золотих медалі. На той момент він був найтитулованішим лижником. При цьому тільки Делі і шведський лижник Сікстен Йернберг зуміли двічі виграти на Олімпійських іграх найпрестижнішу гонку - 50 кілометрів. У 2001 році через травму восьмикратний олімпійський чемпіон оголосив про завершення спортивної кар'єри. Його рішення засмутило всю країну, разом з королівською сім'єю.

 

У чому секрет успіху Делі? Виявляється, вся справа у природі.

"Мама і батько ніколи, повторюю, жодного разу в житті не виганяли мене на тренування. Я йшов туди сам. Зате батьки, коли я був зовсім маленьким, часто брали мене в похід. Ми йшли на кілька днів в гори, ставили намет, розводили багаття. Неможливо було після цього раз і назавжди не закохатися в природу.

Напевно, десь половина з тисяч годин моїх тренувань пройшла під час бігу по лісі. Пам'ятаю, як біг і думав про себе: який ще подарунок природа мені зробить сьогодні? Чи пощастить мені зустріти білку? Або зайця? Або побачити, як хлюпається в гірському озері форель?

 

У нас лижі - національний вид спорту. Діти стають на лижі майже одночасно з тим, як починають ходити. А ще - і це, мабуть, головне - лижному спорту надається державна підтримка. Є якісна система відбору і підготовки талановитої молоді. Вже з 16 років підлітки, які проявили себе, отримують в клубах хороші гроші. Допомагають і численні спонсори. У тому числі провідні нафтові концерни. Відповідно їх вкладення стимулюються пільговим оподаткуванням.

Відомі лижники користуються не меншою популярністю, ніж естрадні зірки і політичні діячі. Наприклад, в маленькому містечку, де я живу, на кожен старт виходять три тисячі юних спортсменів. Хтось із них обов'язково проявиться і на дорослій лижні. Причому кожне, хоч трохи цікаве змагання, обов'язково показує телебачення".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Запропонували на вибір виконати гімн СРСР, Росії або олімпійський": що треба знати про історію зимових Олімпіад

×