Путін не прирощує території. Він їх, навпаки, втрачає. Він - могильник Російської імперії, а мені її шкода, - сказала у своїй щотижневій суботній програмі "Код доступу" на радіо "Ехо Москви" журналістка Юлія Латиніна.
За її словами, є два способи збільшити свою націю - через захоплення територій і через культурне домінування. Зараз в Україні, судячи з її спостережень, українське культурно переважає над російським, включаючи і саму мову, в тому числі на Донбасі. Далі процитуємо уривок радіопрограми.
Візьмімо ті війни, які вела Росія останнім часом. Візьмімо війну Грузії та Росії. Що отримала Росія внаслідок війни? Ну, там, у Кремлі отримали, ймовірно, моральне задоволення від того, що "паімєлі" Саакашвілі. Що отримала Росія? Територію? Ні. Скільки живе в Південній Осетії? 15 тисяч людей, та й ті не наші.
Культурне домінування? Точно навпаки: Грузія, яка була частиною російського світу, стала остаточно відчужена. Грузія - це частина російської історії від Багратіона до Аміреджібі й Окуджави.
Ось, Путін зробив так, що нового Окуджави не буде. Він буде співати грузинською, що, до речі, зовсім не добре для майбутнього поета.
Ось, усі 4 з гаком мільйони жителів Грузії, які на дорозі не валяються, всі вони відчужені від Росії. Мої однолітки - останнє покоління, яке говорить російською. Ось, це джерело поповнення нації, російської нації, Путін закрив наглухо. Ну, таджики на заробітки - будь ласка.
Ось Україна, 40 мільйонів етнічно неоднорідних людей, з яких частина відчуває себе росіянами, частина російськомовними, частина українцями. Що Путін отримав? Крим. 2 мільйони. Дуже добре. Ще що? Він отримав, що інші 40 мільйонів не поїдуть до ворога вчитися.
Ні, мені не подобається те, що відбувається з повзучою українізацією навіть того ж самого Донбасу. Ось, я уважно слухала донецьку інтелігенцію, яка говорила, що "В нас російська мова повністю рівноцінна з українською, тільки, знаєте, документи треба заповнювати українською". Ні, не рівноцінні. І справа навіть не в тому, що російська література йде в школі як іноземна. Все одно Пушкіна вивчають, грубо кажучи, в тому ж обсязі, хоч і як іноземну літературу.
Справа не в цьому. А справа в тому, що спостерігається досить страшна річ, яка полягає в тому, що українська, виходить, мова інтелігенції, а російська, відповідно, мова ось цього натовпу. Хто інтелігенція, той знає українську. Той все більше буде починати знати українську зараз, якщо Донбас збережеться у складі Росії, завдяки Путіну.
На Кіпрі, до речі, становище з англійською мовою там формально гірше, ніж з російською на Донбасі. От лиш на Кіпрі, колишній колонії, коли ти говориш англійською, це ознака твоєї приналежності до еліти. А тут це ознака твоєї приналежності, ну, не до люмпенів, бо все одно російською говорять усі, але це буде змінюватися. І це змінюється, завдяки тиску українського уряду.
І це можна було зупинити тільки одним способом - стати культурним центром цього самого слов'янського світу. Спочатку сильна економіка, сильна наука, сильна освіта, потім подивимося.
Ще раз повторюю, національна ідентифікація в таких випадках - це завжди справа дуже складна. Ще раз повторюю, воно залежить від культурного домінування.
3 
1
Коментарі
5